ДО ПИТАННЯ МЕТОДОЛОГІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРАВА ЛЮДИНИ НА ПРОДОВОЛЬСТВО В СТАЛІЙ АГРОПРОДОВОЛЬЧІЙ СИСТЕМІ

Abstract

Нестабільні моделі виробництва і споживання їжі стали суттєвою частиною найскладніших проблем, з якими сьогодні стикається людство. Глобальна продовольча криза впливає не тільки на право на їжу – як наявність і доступність продовольства, але й на цілий ряд інших прав людини, включаючи право на засоби для гідного існування, чисте довкілля, справедливі й сприятливі умови праці, охорону здоров’я, соціальний захист тощо. Військова агресія РФ проти України, посилення негативних наслідків змін клімату, екстремальні погодні явища, економічні спади і кризи посилили існуючу нерівність у світовій продовольчій системі, отже, питання продовольчої безпеки вимагають найшвидшого системного вирішення в глобальному вимірі. Сучасна парадигма формування глобальної продовольчої безпеки ООН базується на принципово новому методологічному розумінні цього явища, викристалізованого в Концепції сталих агропродовольчих систем, яка керується визнанням інтегрованого характеру взаємозв’язків між системами, що лежать у основі виробництва продовольства, ланцюжками поставок продовольства, продовольчим середовищем, поведінкою окремих споживачів, моделями харчування, а також показниками харчування і загальними результатами функціонування систем, що стають основою для їхнього подальшого розвитку. Стала агропродовольча система включає всі елементи (навколишнє середовище, людські ресурси, фактори виробництва, процеси, інфраструктуру, організації тощо) і всі види діяльності, пов’язані з виробництвом, обробкою, розподілом, переробкою і споживанням продовольства, а також результати такої діяльності, у тому числі соціально-економічні й екологічні наслідки. Гарантоване право на продовольство, повноцінне харчування окремих людей та їхніх спільнот є ключовим індикатором (результатом) функціонування сталих агропродовольчих систем, у яких продукти харчування розглядаються здебільшого як суспільне благо, а не як комерційний товар. Гарантування українцям права на продовольство і забезпечення доступності здорового харчування власного виробництва без шкоди для довкілля вимагають принципової реконструкції існуючої агропродовольчої системи у відповідності з сучасними світовими глобальними трендами.