ДОСЛІДЖЕННЯ КРІОЗАХИСНОЇ ДІЇ КОМБІНОВАНИХ СЕРЕДОВИЩ (ГЛІЦЕРИНУ ТА 1,2-ПРОПАНДІОЛУ) З ДОДАВАННЯМ ПОЛІВІНІЛОВОГО СПИРТУ НА ЗБЕРЕЖЕНІСТЬ ЕРИТРОЦИТІВ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ФІЗИКО-ХІМІЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ЦИХ РОЗЧИНІВ.

Abstract

Існуючі у світі сучасні технології кріоконсервування еритроцитів людини при помірно низьких (-70…-80ºС) та низьких (-150…-196ºС) температурах в основному базуються на створенні кріозахисних середовищ, що містять високі концентрації кріопротекторів, переважно гліцерину у концентрації 30-40% [1,2]. Обов´язковим етапом технології кріоконсервування компонентів крові людини з гліцерином є необхідність процесу дегліцеринізації із суспензії клітин після розморожування, перед застосуванням, що спричиняє додаткові пошкодження та витрати. Тому нагальною потребою теперішнього часу є розробка нових високоефективних кріозахисних середовищ і рішенням цієї проблеми є розробка кіоконсервантів з посиленою їх дією на формування і ріст кристалів льоду, рекристалізації льоду при відігріві для покращення кріозбереженості клітин. На сьогоднішній день сучасним підходом є використання у кріоконсервантах полівінілового спирту (ПВС), якому притаманна антирекристалізаційна активність (IRI-активність) [3,4]. Попередні дослідження показали властивості ПВС як активного інгібітора рекристалізації льоду. Ці результати потребують проведення подальших досліджень ефективності застосування ПВС у кріоконсервантах різного складу [5-8].