СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ВИСВІТЛЕННЯ ПРИРОДИ, ПРИЧИН ТА ПРОЯВІВ РАДЯНСЬКОГО КОЛАБОРАЦІОНІЗМУ ПЕРІОДУ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1939–1945 РР.)

Abstract

У статті досліджуються особливості колабораціонізму громадян колишнього Радянського Союзу в роки Другої світової війни. Проаналізовано основні підходи до висвітлення у вітчизняній та зарубіжній історіографії природи, причини та мотивів масового колабораціонізму радянських громадян, які впливали на їхню участь: 1) у співпраці з окупантами в політичній, економічній, адміністративній та культурній сферах; 2) участь у військових формуваннях Вермахту, військ СС та поліції нацистської Німеччини. Особлива увага звертається на природу радянського колабораціонізму, який, на відміну від колабораціонізму в державах Західної Європи, не можна класифікувати як класичний. Стверджується, що співпраця з німецькими окупантами українців, білорусів, литовців, латишів, естонців, грузинів, азербайджанців, вірменів, татар, національних меншин розглядається колабораціонізмом тільки в радянській офіційній історіографії та сучасній Російській Федерації. Доказується, що представники цих народів, які співпрацювали з нацистськими окупантами і служили їм, не зраджували своїх держав, оскільки таких на практиці не існувало. Показано, якщо у сфері військового колабораціонізму, тобто збройній боротьбі проти сталінського тоталітарного режиму, брало участь за різними оцінками 1,2 млн радянських громадян, то у цивільній сфері з окупантами співпрацювали 20 млн чоловік. Констатується, що головними причинами масового колабораціонізму радянських громадян стали: 1) утвердження у СРСР жорстокого сталінського тоталітарного режиму з його кривавими репресіями; 2) запровадження не менш жорстокого нацистського окупаційного режиму на захопленій території СРСР.