КОЛАБОРАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ В УМОВАХ ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ РФ – КРИМІНАЛЬНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ ПРОТИ ОСНОВ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Abstract

Динаміка внесення змін до Кримінального кодексу України від початку повномасштабного вторгнення свідчить про те, що кримінальне законодавство не було достатньо адаптоване до застосування в умовах воєнного стану на території України. Передусім йдеться про те, що низку суспільно-небезпечних діянь, наприклад, колабораційна діяльність, взагалі не було виокремлено як кримінально протиправні. Деякі вже існуючі норми в Кримінальному кодексі України на момент повномасштабного вторгнення потребували нагальних змін, щоб диференціювати кримінальну відповідальність. Взагалі, якщо дивитися через призму філософії колаборація – це явище, яке передбачає спільну діяльність у певній сфері двох або більше людей чи організацій для досягнення спільної мети шляхом консенсусу. Однак колаборація або колабораційна діяльність під час збройної агресії кардинально змінює своє значення, оскільки перетворюється на багатогранне і суперечливе соціальне явище, що наповнене негативного змісту та емоційного забарвлення: якщо в одних випадках – це вимушений крок, який може забезпечити або забезпечує виживання мирного населення на окупованих територіях, то в інших – це свідома зрада своєї держави. У науковій літературі проблема колабораційної діяльності під час війни стала предметом глибоких і всебічних досліджень після Другої світової війни. Дослідники виокремлюють різноманітні прояви співпраці з окупантами та окупаційною владою на основі аналізу історичного досвіду колабораціонізму в різних державах Європи, які були повністю або частково окуповані. Метою дослідження є критичне, всебічне осмислення еволюції кримінально-правових підходів щодо визначення колабораційної діяльності та встановлення кримінальної відповідальності за неї, дослідження еволюції підходів до законодавчого регулювання колабораційної діяльності, розгляд внесених до законодавства держави змін, які стосуються кримінальної відповідальності за державну зраду та колабораційну діяльність. Для цього у ході дослідження вивчено нормативно-правові акти, якими внесено зміни до Кримінального кодексу України, відповідні законопроєкти із пояснювальними записками до них, позиції вітчизняних учених з цього питання. Стаття ґрунтується на використанні порівняльного, історичного та статистичних методів, що лежать в основі доведення підстав для криміналізації або диференціації діянь з огляду на воєнний стан, спричинений збройною агресією російської федерації проти України. У статті констатовано, що законодавцю знадобилося цілих вісім років для внесення змін до КК України, які б передбачали визначення колабораційної діяльності шляхом диференціації її різних форм прояву, а також запровадження кримінального покарання за неї. Окремі форми колабораціонізму потребують змістовного уточнення та відмежування від інших складів кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України, про це також зазначається у статті.