ПРИНЦИПИ РЕКУЛЬТИВАЦІЇ ТА ФІТОМЕЛІОРАЦІЇ ДЕВАСТОВАНИХ ЛАНДШАФТІВ

Abstract

Проаналізовано та узагальнено літературні джерела й результати власних досліджень щодо оцінки технологічних і організаційних рішень з ревіталізації техногенних ландшафтів. Акцентована увага на тому, що на території України є велика кількість девастованих земель, які утворилися в результаті різних видів господарської діяльності, що призводить до руйнування природних екосистем, а отже, вони потребують відновлення. Умови техногенезу вносять корективи в життя рослинного світу, зокрема щодо відтворення в уражених зонах. Ці питання вимагають пошуку принципів та методів оптимізації пошкоджених ландшафтів за допомогою фітомеліорації, фіторекультивації та природоохоронних заходів, що є важливим завданням у контексті загального збереження довкілля. Впровадження сучасних методів ревіталізації дозволить відновити порушені землі та забезпечити їх раціональне використання, відновити родючість ґрунтів і біорізноманіття в порушених ландшафтах, створити нові можливості для економічного розвитку, що натомість зумовить поліпшення стану довкілля та підвищення якості життя населення. Обґрунтовано необхідність розроблення комплексу рішень для організації поетапного планування раціонального використання порушених земель. Оскільки Україна має різноманітні природні умови, вибір видів рослин для створення стійких фітоценозів у ході рекультивації повинен бути обґрунтованим і мати екологофітоценотичну сумісність та придатність до умов місцевості. В основі успішного процесу ревіталізації техногенно трансформованих ландшафтів має бути використання потенційних можливостей і тенденцій, закладених у самій природі. На основі аналізу наукової літератури щодо раціонального використання порушених земель з метою пристосування їх до повторного та перспективного використання виявлено, що землі, утворені внаслідок техногенної діяльності людини, можуть бути використані як для рекреації, так і для різного господарського освоєння.