Вторинна профілактика захворюваності військовослужбовців: обґрунтування, організаційні підходи та шляхи удосконалення

Abstract

Вступ. Проведений семантичний аналіз відповідних джерел інформації щодо проблеми вторинної профілактики захворювань у військовослужбовців дозволяє констатувати, що інформаційні матеріали віддзеркалюють показники їх захворюваності з актуальних патологічних станів, констатують їх негативних вплив на боєздатність військовослужбовців, обґрунтовують необхідність удосконалення заходів профілактичного впливу з використанням підходів пацієнт-орієнтованої медичної допомоги, але не враховують в повному обсязі особливостей їх проведення в умовах воєнного стану. Виходячи з цього, проблему розробки уніфікованої організаційної моделі проведення вторинної профілактики захворювань військовослужбовців, яка б передбачала ефективну взаємодію військових та цивільних медичних закладів в межах єдиного медичного простору за умов дії правового режиму воєнного стану, слід вважати актуальною, що й дозволило визначити мету проведеного дослідження. Мета дослідження полягає у обґрунтуванні уніфікованої моделі організації проведення вторинної профілактики захворюваності серед військовослужбовців в умовах дії правового режиму воєнного стану, яка передбачає забезпечення ефективної взаємодії військово-медичних закладів з закладами охорони здоров’я МОЗ України в цих умовах. Матеріали та методи. Дослідження проводилося із використанням класичних соціально-гігієнічних методів: монографічного, семантичного, аналітичного, документального обліку та системного аналізу.  Матеріалами дослідження слугували нормативні документи та інформаційні матеріали з питань профілактики та захворюваності військовослужбовців. Результати. У статті обґрунтована уніфікована модель організації проведення вторинної профілактики захворюваності серед військовослужбовців в умовах дії правового режиму воєнного стану, яка передбачає забезпечення ефективної взаємодії військово-медичних закладів з закладами охорони здоров’я МОЗ України в цих умовах. Проведено обґрунтування, визначені організаційні підходи та шляхи удосконалення заходів з вторинної профілактики захворюваності військовослужбовців. Висновки. Доведено, що від якісного проведення вторинної профілактики захворювань залежить забезпечення здоров’я військовослужбовців, які мають значний досвід бойових дій, а, відповідно, сприяють підвищенню боєздатності військових частин і підрозділів. Розроблена уніфікована модель взаємодії військово-медичних закладів з закладами охорони здоров’я МОЗ України в умовах воєнного стану. Впровадження заходів вторинної профілактики сприятиме попередженню загострення хронічних захворювань тим самим зменшуючи функціональне навантаження на військово-медичні заклади, що має актуальне значення в умовах воєнного стану. Слід вважати, що проведення вторинної профілактики військовослужбовців не повинно підміняти заходів первинної профілактики захворювань та травм, з урахування особливостей військової служби в умовах воєнного стану.