Процес соціальної адаптації особистості: онтогенетичний аспект

Abstract

У статті розкрито процес соціальної адаптації особистості в онтогенетичному аспекті. Зокрема встановлено, що в онтогенетичному аспекті процес соціальної адаптації дитини молодшого шкільного віку можна виділити найбільш важливі показники, які дозволяють оцінити її характер. В цей час активно розвиваються соціальні емоції і почуття, що детермінують вибір напрямків у поведінці дитини; формується соціальне знання (соціальні уявлення), що включає в себе уявлення дитини про інших та себе і яке поступово стає когнітивним регулятором процесу адаптації в соціумі; зростає самостійність, відбувається перехід від системи зовнішнього управління до самоврядування, а самооцінка безпосередньо залежить від оцінок дитини та її успіхів, які надають значущі для неї дорослі; формуються досить стійкі риси поведінки в різних соціальних групах (соціальний статус). Це свідчить про активний процес соціальної адаптації дітей молодшого шкільного віку, індивідуальні рівні їх соціальної адаптованості. Визначено, що на процес і результат соціальної адаптації молодших школярів впливає низка чинників, найбільш важливими з яких виступають дитячо-батьківські відносини. Розкрито понятійний апарат дитячо-батьківських відносин: батьківські установки і відповідні їм типи поведінки; батьківські позиції; типи батьківського ставлення; типи відносин «мати-дитина»; типи позитивного і помилкового батьківського авторитету; типи (стилі) виховання дітей; риси патогенних типів виховання; сімейні ролі дитини; стилі спілкування в системі дитячо-батьківських відносин тощо. Встановлено, що найбільш вивченим аспектом дитячо-батьківських відносин виступають батьківські установки або позиції, під якими розуміють систему батьківсько-емоційного ставлення до дитини, сприйняття дитини батьком і способи поведінки з нею. Ключові слова: особистість, соціальна адаптація, соціальні уявлення, соціальні мотиви, соціальний статус, життєстійкість, резильєнтність, опірність стресу.