Варіабельність характеристик поживного режиму в зрошуваному ґрунті за різних систем удобрення

Abstract

У статті висвітлено результати дослідження впливу зрошення та різних систем удобрення на поживний режим чорнозему типового важкосуглинкового (Chernic Phaeozem) як індикатор його якості. Дослідження проводили у тривалому стаціонарному польовому досліді Інституту овочівництва та баштанництва НААН (Харківська область) за краплинного зрошення придатною водою. З аналізу метеорологічних умов виявлено, що упродовж вегетаційного періоду у роки дослідження кількість опадів була нижчою за середнє багаторічне значення, а температура повітря, навпаки, вищою. Дослідили стан рослинного покриву та ґрунту на 8 варіантах з різними системами удобрення під двома культурами овочево-кормової сівозміни. Контролювали вміст у ґрунті поживних речовин, гумусу та рН в кінці вегетації культур. З використанням спектральних індексів NDVI та NDМI за показниками біомаси та густоти стояння рослин, як індикаторів забезпеченості ґрунту поживними речовинами та вологою, проаналізовано динаміку розвитку рослин. У 2022 році за вирощування буряку столового найвищі значення NDVI (0,72–0,75) та відповідно найкращий стан та густоту рослинності було зафіксовано у серпні за насиченого зеленого кольору вегетуючих рослин. Максимальні значення індексу вологості (NDМI) (0,47) — у липні, що  характеризує густоту рослин як високу та відсутність водного стресу. За вирощування ячменю з підсівом багаторічних трав у 2023 році найбільшу густоту рослин та формування зеленої фітомаси було зафіксовано у червні та наприкінці серпня. Значення NDМI у цьому році були нижчими, ніж у попередньому, що свідчить про нижчу вологість ґрунту через відсутність зрошення та посушливі умови року. Встановлено, що за тривалого зрошення гідрокарбонатною водою відбулося підвищення значень рНH2O ґрунту порівняно з вихідними даними до початку зрошення, однак реакція ґрунтового середовища в шарах 0–30 та 30–50 см класифікувалася як нейтральна. На варіантах з різними системами удобрення вміст органічного вуглецю в ґрунті був достовірно вищим, ніж на контролі, і коливався від 2,25 до 2,44 % (шар 0–30 см). За різних систем удобрення вміст рухомих сполук поживних речовин характеризувався варіабельністю та вищими значеннями порівняно з контролем. Наприкінці вегетаційного періоду ступінь насиченості мінеральним азотом ґрунту варіантів з органічною, органо-мінеральною та біологічною системами удобрення класифікувався як низький, за винятком варіанту з інтенсивною системою удобрення (високий). Вміст рухомих сполук фосфору відповідав дуже високому рівню, і найвищому — за поєднаного внесення органічних і мінеральних добрив у сівозміні; вміст калію оцінювався переважно як високий та дуже високий. Найвищий рівень врожайності забезпечувала органо-мінеральна система удобрення.