Підхід до оцінювання безпекового середовища в сучасних умовах ведення збройної боротьби

Abstract

Однією з особливостей розвитку безпекового середовища на початку ХХІ століття є перенесення акцентів у збройних конфліктах на асиметричне застосування військової сили. Усе частіше акцент методів протиборства зміщується у бік комплексного використання політичних, економічних, інформаційно-психологічних, гуманітарних та інших невійськових заходів, що принципово змінює характер збройної боротьби та ставить більш високі вимоги до системи забезпечення воєнної безпеки. За таких умов важливим для національної безпеки є питання своєчасного виявлення викликів і загроз воєнній безпеці держави, яке здійснюється за результатами аналізу безпекового середовища, а також оцінювання їх характеру, рівня, масштабу та прогнозування можливого збитку у разі їх реалізації. У статті викладені результати досліджень щодо оцінювання безпекового середовища в сучасних умовах ведення збройної боротьби. Запропонований підхід є практичною реалізацією методики оцінювання безпекового середовища. В його основу покладено Модель застосування військової сили проти України. Вона побудована як система координат з відповідними вісями, на яких відображені: Модель гібридної війни РФ (за етапами виникнення, нарощування і реалізації воєнної загрози для нашої держави), ознакове поле та сфери прояву моніторингових ознак. Використання розробленої Моделі застосування військової сили проти України, як практичної реалізації методики оцінювання зовнішнього безпекового середовища, дає змогу: виявляти ознаки підготовки до застосування військової сили проти України з боку іноземних країн (воєнно-політичних блоків) у прихованій та відкритій формах у всіх сферах на основі проявлення відповідних моніторингових ознак; у поточному режимі оцінювати рівень воєнної загрози; відстежувати глобальні та локальні процеси, тенденції розвитку обстановки в окремих регіонах та у світі в цілому; виявляти явища і чинники, які ускладнюють або роблять неможливою реалізацію національних інтересів у певних сферах національної безпеки держави; прогнозувати сценарії реалізації виявлених викликів та загроз.