Abstract
Метою статті є характеристика гендерної рівності як основного завдання Держав-учасниць Ради Європи, визначення проблем приведення законодавства України до acquis ЄС у цій сфері та надання пропозицій щодо їх вирішення. Проаналізувавши національне законодавство України, автор констатує, що на першому місці в нормах права зазначено жінок, а на другому чоловіків. А от на європейському рівні, у Директивах ЄС навпаки, на першому місці згадуються чоловіки. Зазначається, що таке положення речей свідчить про очевидне досягнення балансу в правовому регулюванні прав і чоловіків, і жінок у Європі – той стан, коли суспільство сприймає гендерну рівність як цивілізований підхід у правовому регулюванні. А от в Україні така вказівка спочатку саме на жінок дозволяє констатувати все ж певні настрої суспільства, коли є стереотипи, що в пріоритеті знаходяться чоловіки й тому законодавці для підкреслення гостроти проблеми, доцільності приділення до неї уваги акцентують увагу на необхідності встановлення гендерної рівності, зайвий раз наголошуючи саме на правах жінок. Робиться висновок, що наукова доктрина має паритетно підходити до досліджень проблем гендерної рівності, приділяти увагу проблемам рівного доступу чоловіків, зокрема як осіб з сімейними обов’язками і без такого статусу до користування різними правами, що має утверджувати сучасне цивілізоване право. Очевидно, що європейська правова доктрина гендерної рівності підлягає ще більшому дослідженню в Україні для правильного усвідомлення принципових положень її змісту, транспонування положень acquis ЄС до національного законодавства України та утвердження дійсної гендерної рівності, а не відстоювання прав жінок за рахунок зрушень прав чоловіків на друге місце
Publisher
H. S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University