Артеріальна гіпертензія та стрес: С-тип артеріальної гіпертензії та резистентність до антигіпертензивної терапії

Abstract

Актуальність. Неконтрольований артеріальний тиск (АТ), особливо на фоні стресу, пов’язаний із чотириразовим збільшенням ризику розвитку серцево-судинних подій порівняно з пацієнтами з артеріальною гіпертензією (АГ), які досягли цільового рівня АТ. Стрес-індукована АГ — це гостре, транзиторне та лабільне підвищення АТ під впливом психосоціальних факторів. Вона може виникати і в людей із нормальним АТ, і в тих, хто страждає від АГ. Найбільш відомими варіантами такої АГ є АГ «білого халата» та «гіпертензія на робочому місці». Мета. Оцінити механізми впливу стресу на розвиток артеріальної гіпертензії та типів артеріальної гіпертензії. Матеріали та методи. На сьогодні існує два типи артеріальної гіпертензії: Н-тип, визначений як АГ, асоційована з підвищенням рівня гомоцистеїну, та С-тип АГ, при якому визначається підвищений рівень кортизолу крові (новий тип стресу), що може бути викликаний нездоровим способом життя. Такий вид гіпертензії найчастіше зустрічається в молодому віці та сприяє розвитку ранніх гострих інфарктів міокарда, інсультів, гострої або хронічної серцевої недостатності, раптової серцевої смерті. У відділенні вторинних і легеневих гіпертензій ДУ «ННЦ «Інститут кардіології, клінічної і регенеративної медицини ім. акад. М.Д. Стражеска» НАМН України» в 1146 пацієнтів із резистентною АГ визначали рівень кортизолу крові. Результати. С-тип АГ є результатом дії багатьох факторів, які повязані з нездоровим способом життя та включають ожиріння, синдром обструктивного апное сну, надмірне споживання солі, паління. С-тип АГ діагностується за анамнезом життя пацієнта, його способом життя та рівнем кортизолу в крові, слині, сечі, волоссі. Для лікування С-типу АГ та запобігання йому необхідний багатовекторний підхід: вплив на спосіб життя ще з дитячого та молодого віку, розвиток стратегій здорового харчування, фізичної культури виховання, що в кінцевому підсумку призведе до зменшення ризиків серцево-судинної захворюваності та смертності. Серед пацієнтів із резистентною артеріальною гіпертензією, у яких не вдалося досягти цільового рівня АТ, було виявлено вищий рівень кортизолу крові — С-тип АГ (155,0 ± 44,0 нг/л проти 35,9 ± 20,8 нг/л, р = 0,026) порівняно з пацієнтами, у яких вдалося досягти цільового рівня АТ. Висновок. Пацієнти з резистетною артеріальною гіпертензією, які не досягли цільового рівня артеріального тиску, мали С-тип артеріальної гіпертензії. АГ є патологічним станом із різними механізмами виникнення. Підвищення АТ відбувається за участю центральної та периферичної нервової системи на різних рівнях. Активація симпатоадреналової системи під впливом емоційного стресу призводить до збільшення рівня АТ. Ступінь та тривалість саме стресорної активації симпатоадреналової системи, яка, у свою чергу, залежить від багатьох інших факторів (умов навколишнього середовища, генетичної та конституційної схильності, індивідуальних особливостей психічної реакції, наявності супутніх захворювань або метаболічних розладів), пов’язані з виникненням АГ.