Програма локальної низькочастотної вібраційної розробки суглобів після іммобілізації

Abstract

Актуальність. Контрактура суглобів є найбільш поширеною клінічною проблемою, яка негативно впливає на щоденне життя пацієнтів, знижуючи його якість. Одним з маловивчених реабілітаційних методів відновлення рухливості суглобів з іммобілізаційними контрактурами є низькочастотна малоамплітудна вібрація. Мета роботи: розробити алгоритм проведення реабілітаційної програми низькочастотної вібраційної терапії пацієнтів з іммобілізаційними контрактурами суглобів верхніх та нижніх кінцівок. Матеріали та методи. В основу програми покладені результати лікування пацієнтів з контрактурами суглобів кінцівок та результати експериментальних досліджень формування іммобілізаційних контрактур та подальшого відновлення обсягу рухливості колінного суглоба у лабораторних щурів. Результати. Вібротерапію починають проводити за відсутності гострих больових відчуттів, виражених пошкоджень шкіри, конструктивних елементів фіксації відламків, які можуть бути пошкоджені при вібрації. Курс становить 14–15 сеансів. За рекомендаціями лікаря курс може бути продовжений. На всіх етапах вібраційної розробки контрактури суглобів проводиться контроль стану пацієнта. За результатами проведених експериментальних досліджень на лабораторних тваринах було доведено, що низькочастотний вібраційний вплив на тварин у процесі іммобілізації не дає сформуватися стійкій контрактурі, а відновлення повного обсягу рухів у колінному суглобі відбулося на 2 тижні раніше, ніж у інших щурів. З огляду на це можна пропонувати проведення локальної низькочастотної розробки пацієнтам з неускладненими переломами довгих кісток кінцівок та необширними оперативними втручаннями після первинного натяжіння рани (на 3-тю — 5-ту добу). При вібраційному впливі на пошкоджену кінцівку, коли ще не сформувалися контрактури, головне — не дати зупинитися процесам живлення тканин суглоба, скорочення м’язів і, відповідно, кровозабезпечення. Зважаючи на те, що вібрація діє як знеболювальна процедура, слід передбачити, що пацієнт зможе через короткий проміжок часу після зникнення болю відновити рухливість суглоба в повному обсязі. Висновки. Низькочастотна локальна вібраційна розробка рухів у суглобах та вправи на розтягування з елементами постізометричної релаксації є ефективним методом розробки іммобілізаційних контрактур, у тому числі застарілих. Ці процедури у пацієнтів з термінами іммобілізації до 2 місяців приводять до відновлення розгинання у суглобах. У пацієнтів з більш тривалою іммобілізацію обсяг рухів повністю не відновлюється за стандартний курс у 14 процедур, тому такі хворі потребують додаткових реабілітаційних заходів. Низькочастотна вібрація є тим механізмом, який запускає процеси відновлення та сприяє початку функціонального відновлення колінного суглоба. Можливість проведення вібраційних процедур пацієнтам у процесі іммобілізації потребує подальшого вивчення для розробки умов та алгоритму її проведення.