Author:
Potapchuk A. M.,Onipko Ye. L.,Sabov M. Yu.,Almashi V. M.,Yurzhenko A. V.,Stecique M. O.
Abstract
Хронічний перебіг пародонтиту та гінгівіту вражає до 80 % дорослого населення, стаючи одним із найпоширеніших серед хвороб людства. Захворювання ініціюється накопиченням бактерій вздовж ясенного краю і в просторі між ясенними тканинами та зубами. Відсутність клініки гострого болю при захворюваннях пародонта є однією з основних причин низького рівня звернень пацієнтів за стоматологічною допомогою. Діагностику захворювань пародонта, як правило, проводить лікар-стоматолог. Вона включає візуальний огляд тканин ясен та ряд інших протокольних процедур, у тому числі додоткових методів діагностики – клінічну оцінку рентенограми. Водночас, звичайні клінічні та рентгенографічні методи діагностики пародонта здатні лише до ретроспективного діагнозу, вони не можуть виявити або передбачити активність пародонтиту. Тому в останні роки активно досліджують потенційні біомаркери для діагностування хвороб тканин пародонта. Джерелом біомаркерів перш за все є ясенна рідина та слина, як такі, що безпосередньо контактують з ураженими тканинами. Враховуючи сказане, доцільно проаналізувати літературні дані щодо біомаркерів ясенної рідини та слини, які використовують для діагностики хвороб пародонта та можливості розробити прості у застосуванні тест-методи для ранньої діагностики. Мета дослідження – проаналізувати літературні дані щодо оцінки перспективи застосування біомаркерів у стоматологічній практиці, зокрема в діагностиці патології тканин парадонта разом із періімплантною патологією. Матеріали і методи. У дослідженні застосовано бібліосематичний та аналітичний методи. Результати досліджень та їх обговорення. У статті проаналізовано та опрацьовано джерела науково-медичної інформації, що стосуються застосування біомаркерів у діагностиці хвороб пародонта. Висновки. Незважаючи на те, що в діагностиці рогової рідини наявна значна кількість потенційних біомаркерів, проведені на сьогодні дослідження виявилися недостатніми щодо надання клінічно достовірної та корисної інформації для практиків з точки зору більш точної діагностики та планування лікування.
Publisher
Ternopil State Medical University
Reference25 articles.
1. (2001). Biomarkers and surrogate endpoints: Preferred definitions and conceptual framework. Biomarkers Definitions Working Group: Clinical Pharmacology & Therapeutics, 69, 3, 89-95.
2. Mirishnichenko, I.I., & Ptitsyna, S.N. (2009). Biomarkery v sovremennoy mediko-biologicheskoi praktike [Biomarkers in modern medical and biological practice]. Biomeditsinskaya khimiya – Biomedical Chemistry, 55, 4, 425-440 [in Russian].
3. Armitage, G. (2000). Analysis of gingival crevice fluid and risk of progression of periodontitis. Periodontology, 34, 109-119.
4. Bang, J.S., & Cimasoni, G. (1971). Total protein in human crevicular fluid. J. Dent. Res., 50 (6), 1683.
5. Golub, L.M., Siegel, K., Ramamurthy, N.S., & Mandel, I.D. (1976). Some characteristics of collagenase activity in gingival crevicular fluid and its relationship to gingival diseases in human. J. Dent. Res., 55, 1049-1057.
Cited by
1 articles.
订阅此论文施引文献
订阅此论文施引文献,注册后可以免费订阅5篇论文的施引文献,订阅后可以查看论文全部施引文献