ЕКЗОГЕННІ ШОКИ ТА МОНЕТАРНА ПОЛІТИКА ЦЕНТРАЛЬНИХ БАНКІВ

Abstract

Стаття присвячена визначенню впливу екзогенних шоків, які відбувались у різні історичні періоди, на розвиток монетарної політики центральних банків.За результатом проведеного дослідження встановлено, що проаналізовані приклади екзогенних шоків відбувались у різні історичні періоди, зазвичай мали різне підґрунтя та відрізнялися перебігом подій. Однак визначальною характеристикою, що впливала на рамки монетарної політики, була їхня завчасна непередбачуваність. Інколи економічні агенти ігнорували індикатори майбутніх потрясінь (як у випадку Азійської фінансової кризи) або екзогенні шоки дійсно не мали передвісників (наприклад, у випадку воєнних конфліктів).У зв’язку з цим та незважаючи на прийняття багатьма країнами рамок монетарної політики у вигляді інфляційного таргетування, основним завданням центральних банків у часи екзогенних шоків залишається забезпечення ліквідності банківського сектора з метою запобігання панікам.Складність реагування центральних банків на екзогенні шоки проявлялася також у тому, що вони як правило не виступали єдиною причиною потрясінь та подальших рецесій. Зазвичай їхнє існування збігалось у часі з іншими за характером великими шоками (наприклад, нафтові шоки з воєнними конфліктами чи подолання наслідків COVID-19 із російським вторгненням в Україну).Автори акцентують на тому, що в періоди екзогенних шоків проявляються різні інфляційні тенденції, що впливають на очікування економічних агентів. Наприклад, у періоди перших нафтових шоків інфляційний тиск збільшувався, однак подальші кризи, пов’язані зі значним зростанням цін на нафту, проходили менш стресово через удосконалення інституційних монетарних механізмів реагування на них та зменшення частки нафти в процесах виробництва й споживання. У свою чергу, пандемія COVID-19 супроводжувалася зменшенням економічної продуктивності, що було підґрунтям послаблення інфляційного тиску.Виходячи з цього, вчасна ідентифікація природи екзогенних шоків, тенденцій їхнього розвитку, наявність незалежного й транспарентного статусу центральних банків, розвиненість традиційних (відсоткова ставка) і нетрадиційних (наприклад, валютні інтервенції) інструментів монетарного втручання визначають і тривалість шоків, і подальші строки економічного відновлення.