СТАН, ПРОБЛЕМИ ТА ПРІОРИТЕТИ РОЗВИТКУ АГРАРНОЇ КООПЕРАЦІЇ В УКРАЇНІ В КОНТЕКСТІ ВИКЛИКІВ СУЧАСНОСТІ

Abstract

Розвиток кооперативного руху в Україні має більш як 150-річну історію. Перший кооператив був створений ще 1866 року з ініціативи харківської громади. Успіхи кооперативного руху на ранніх стадіях його розвитку пояснювалися тим, що в українському суспільстві існують давні традиції кооперування в різних сферах життєдіяльності й серед засновників і популяризаторів кооперативної ідеї були імена найавторитетніших на той час лідерів українського суспільства. Відродження та розвиток аграрної кооперації в Україні є важливим фактором структурної перебудови аграрного сектора на основі приватної власності на землю й засоби виробництва, диверсифікації діяльності на внутрішньому й зовнішньому ринках товарів і послуг в умовах відбудови національної економіки під час воєнного стану та в післявоєнний період. Феномен кооперації як унікального соціально-економічного явища може стати однією з рушійних сил реалізації успішної економічної політики держави в сільській місцевості.Сьогодні аграрна «кооперація, як і вся економіка України, знаходиться у стані глибоких економічних перетворень. Кооперативні підприємства та організації щодня стикаються з викликами та проблемами, які обумовлені глобальними трендами соціально-економічного розвитку у світі та Україні. До ключових характеристик конкурентного середовища, які мають визначальний вплив на розвиток аграрної кооперації, доцільно віднести наступні» [26, с. 6]: монокультурний характер сільськогосподарського виробництва; «загострення конкуренції на ринку зі сторони економічних суб’єктів інших форм власності, зокрема крупних агрохолдингів» [26, с. 6]; стрімкий розвиток технологій у всіх сферах аграрної діяльності (рослинництві, тваринництві та харчовій промисловості); значна частка продукції рослинництва й тваринництва, що виробляється приватними домогосподарствами населення; «зміни на ринку праці, викликані, передусім, міжнародною трудовою міграцією та змінами у демографічній структурі населення» [26, с. 6]; недостатній рівень державної підтримки аграрного сектора, зокрема приватних домогосподарств населення та кооперативів; поява якісно нових цінностей та запитів споживачів (соціальних, екологічних); підвищення вимог до якісних характеристик аграрної продукції, обумовлене членством України в СОТ та Зоні вільної торгівлі з ЄС тощо.Стрімкі зміни в соціально-економічному середовищі вимагають переосмислення та доповнення економічної стратегії подальшого розвитку аграрної кооперації, пошуку та впровадження нових напрямів і підходів у веденні бізнесу, урахування глобальних економічних трендів та викликів сучасності при формуванні стратегії й тактики посилення конкурентоспроможності, розроблення стратегічних засад та оперативних завдань розвитку в умовах воєнного стану та в поствоєнний період, зокрема в частині ефективної взаємодії з іншими економічними суб’єктами, особливо кооперативними підприємствами та організаціями з інших секторів економіки.