The Review of Approaches to Definition the Concept and Indicators of Socio-Economic Systems Resilience: International Experience

Abstract

Актуальність дослідження зумовлена тим, що наразі Україна перебуває в ситуації підвищених рівнів ризиків катастроф. Особливо це стосується періоду після початку повномасштабної війни рф з Україною, впродовж якого населення та держава перебувають у стані постійних шоків, потрясінь і втрат. За таких умов необхідним є розроблення на основі вивчення досвіду та впровадження в практику заходів, що сприяють відновленню економіки та підвищенню рівня резилієнтності як соціально-економічної системи в цілому, так і окремих її елементів. У статті проаналізовано та систематизовано різні підходи, що застосовуються науковцями та організаціями для визначення спроможності соціально-економічної системи витримувати стресові фактори й ефективно адаптуватися до змінних умов у різних сферах. Наведено приклади ефективних стратегій розвитку резилієнтності системи, розроблених міжнародними організаціями з метою подолання шоків і катастроф. Встановлено, що за сучасними підходами резилієнтність соціально-економічної системи розглядається як багатокомпонентне явище, яке охоплює три основні властивості: потенціал поглинання (абсорбції), потенціал пристосування (адаптації), потенціал змін (трансформації). У дослідженні описано показники, які використовуються в сучасних наукових дослідженнях для оцінки резилієнтності систем різних масштабів (міжнародного, національного, регіонального та місцевого). Науковці та розробники стратегічних документів застосовують різні індикатори (як кількісні, так і якісні), отримані зі статистичних спостережень, адміністративних джерел даних або опитувань цільових груп, що дозволяє відстежувати в часі вплив здійснених заходів на резилієнтність. Обґрунтовано необхідність розробки показників резилієнтності соціально-економічної системи у національному контексті з урахуванням міжнародного досвіду їх використання. Дослідження широкого кола міжнародних наукових публікацій із загальнодоступних джерел виконано із застосуванням загальнонаукових (систематизації, аналізу і узагальнення) та спеціальних (абстрактно-логічний) методів.