ШКОДОЧИННІСТЬ ЖОВТОЇ ІРЖІ ПШЕНИЦІ ТА ІДЕНТИФІКАЦІЯ ГЕНІВ СТІЙКОСТІ ДО ЇЇ ВИСОКОВІРУЛЕНТНИХ РАС

Abstract

Вступ. Грибні хвороби, зокрема, жовта іржа, є найбільш шкодочинними і широко розповсюдженими серед захворювань пшениці. Через екологічні та кліматичні зміни збудник жовтої іржі (Puccinia striiformis West. f. sp. tritici) активно поширюється і завдає шкоди посівам пшениці, зокрема й в Україні. Одним з аспектів подолання цієї проблеми може бути моніторинг розповсюдження хвороби та використання сучасних методів молекулярної генетики і селекції для створення нових стійких сортів.Проблематика. Специфічність рас патогена ускладнює боротьбу з грибним захворюванням, а епіфітотії призводять до значних втрат врожаю пшениці. Уникнути суттєвих економічних збитків дозволить застосування сучасних способів виявлення генотипів з ефективними генами стійкості Yr до жовтої іржі за допомогою молекулярно-ге нетичних маркерів.Мета. Узагальнення даних щодо шкодочинності жовтої іржі пшениці та оцінювання можливостей використанняметодів молекулярно-генетичного аналізу генів стійкості.Матеріали й методи. Матеріалом слугували сорти пшениці української селекції, стійкі до відомих рас жовтої іржі. Ідентифікацію генів стійкості до жовтої іржі (Yr10 та Yr36) здійснювали з використанням власних оригінальних праймерів методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР).Результати. Показано, що втрати врожаю пшениці за ураження рослин жовтою іржею залежать від стійкості сорту, періоду зараження, тривалості розвитку хвороби, кліматичних умов вирощування. На основі молекулярно-біологічних підходів розроблено оригінальні праймери та підібрано оптимальні умови для проведення ПЛР, які дозволяють здійснювати ідентифікацію генів стійкості до жовтої іржі в сортах пшениці м’якої озимої.Висновки. Отримані результати свідчать про відсутність у проаналізованих сортів пшениці української селекції алелів, які можуть забезпечити стійкість до нових шкодочинних рас жовтої іржі. Це потребує залучення у селекційний процес джерел, що є носіями генів Yr10 та Yr36.