Африканський вектор зовнішньої політики ЄС на фоні зростання геополітичної конкуренції

Abstract

Зростаюча системна конкуренція та спроби переписати міжнародний порядок, заснований на правилах, не обійшли співробітництво в галузі розвитку. Охорона здоров’я та продовольча безпека, а також кліматичне фінансування стали ключовими сферами політики, де відтворюються геополітична динаміка та конкуруючі наративи. Китай, зокрема, кидає виклик підходам Європейського Союзу до розвитку співпраці з країнами з низьким і середнім рівнем доходу. Спираючись на власну траєкторію розвитку, Китай прагне сприяти співпраці між країнами Глобального Півдня, яка, як він стверджує, керується солідарністю та приносить взаємну вигоду. Однак участь Китаю пов’язана з певними умовами, які поглиблюють політичну та економічну залежність їхніх країн-партнерів. Крім того, ЄС побоюється, щоб Росія поширює свій вплив в інших регіонах світу, особливо на африканському континенті, що часто викликає нестабільність. Оскільки конкуруючі держави намагаються зміцнити свої комерційні та стратегічні зв’язки з країнами Глобального Півдня, існує ризик того, що ці країни знову будуть втягнуті в конкуренцію великих держав. Але це також відкриває можливості для країн Глобального Півдня домагатися створення більш справедливої глобальної системи. Зростаюча системна геополітична конкуренція, а також бажання Китаю та Росії переписати міжнародний порядок, заснований на правилах, тепер підняли стратегічне використання співпраці в галузі розвитку на інший рівень. Він використовується для забезпечення економічних можливостей, створення політичних союзів і формування правил розвитку. У статті автори досліджують роль Африканського континенту у зовнішній політиці Європейського Союзу, зосереджуючись на тому, як ЄС реагує на зростання геополітичної конкуренції в Африці та як він може розширити свої впливи на континенті. Досліджуються ключові аспекти африканської політики ЄС, зокрема торгівля, розвиток, міграція та безпека. Також розглядаються стратегії ЄС для розвитку співпраці з африканськими країнами, а також виклики, з якими він стикається. Стаття дає загальне уявлення про те, як ЄС може розвивати свою політику в Африці в умовах зростаючої геополітичної конкуренції з Китаєм і Росією.