ЖІНОЧА ПЕРЕДМІХУРОВА ЗАЛОЗА: МІФ І РЕАЛІЇ-Reference-Cited by-同舟云学术

ЖІНОЧА ПЕРЕДМІХУРОВА ЗАЛОЗА: МІФ І РЕАЛІЇ

Published:2024-03-14 Issue:2 (17) Volume: Page:7-21
ISSN:2413-8843
Container-title:Men’s Health, Gender and Psychosomatic Medicine
language:
Short-container-title:UJMH

Author:

Romaschenko Oksana^ORCID,Hryhorenko Vyacheslav^ORCID,Biloholovska Valentyna^ORCID,Melnykov Serhii^ORCID

Abstract

В статті представлено історичні етапи вивчення парауретральних залоз у жінок. На підставі морфологічних, гістохімічних, променевих, ендокринологічних, клінічних, гінекологічних, урологічних, сексологічних та експериментальних досліджень було доведено функціональну активність парауретральних залоз впродовж життя жінки зі схильністю до формування спектру патологічних змін. Встановлено, що параметри жіночої простати наближені до параметрів простати чоловіка. За умови дотримання принципів міждисциплінарного підходу, переконливо продемонстровано справедливість визнання невестигіальної концепції щодо жіночої передміхурової залози. В 2002 році Федеральний Комітет з Анатомічної Термінології (Federative International Committee on Anatomical Terminology (FICAT)) офіційно перейменував парауретральні залози в жіночу передміхурову залозу, включив термін „жіноча передміхурова залоза” до переліку анатомічних структур.

Publisher

Publishing house Uston Ltd

Reference122 articles.

1. Biancardi M.F., dos Santos F.C.A., de Carvalho F.S., Sanches B.D.A., Taboga S.R. Female prostate: historical,developmental, and morphological perspectives. Cell Biology Int 41 (2017) 1174-1183. Cell Biology International ISSN 1065-6995, doi:10.1002/cbin.10759].

2. Kirby R.S., Christmas T.J., Brawer M. (1996) Prostate Cancer. London, England: Mosby.

3. Evatt E.J. A Contribution to the development of the prostate gland in the human female, and the study of the homologies of the urethra and vagina of the sexes. J Anat Physiol (1911); 45 (Pt2): 122-30.

4. De Graaf R. De mulierum organis generationi inservientibus. Tractatus novus demonstrans tamhomines et animalia caetera omnia, quae viviparadicuntur, haud minus quam viviparadicuntur, haud minus quam vivipara abovo originem ducere. Leyden. 1672.

5. Joselyn H.D., Setchell B.R. (1972) Reijnier De Graafe: on the human reproductive organs. An annotated of tractatus de virorum organis generationi inservientibus (1668) and the mulierum organis generationi inservientibus tractatus novus (1672). New treatise concerning the generative organs of women. J. Reprod Fertil 17: 77-222 (Supplement).