Аналіз естетичних ускладнень первинної ринопластики

Abstract

Пластика носа є однією з найпопулярніших операцій у всьому світі. Лише в Сполучених Штатах у 2018 році було виконано понад 200 000, що робить цю операцію третьою за кількістю проведених пластичних операцій у країні [8]. Естетична хірургія носа позитивно впливає на поведінку, настрій і самооцінку пацієнтів та вважається корисним кроком до покращення якості життя цих людей [3]. А за даними американської асоціації пластичної хірургії в 2020 році в США було проведено 352555 ринопластик що вивело цю операцію в абсолютні лідери по кількості [12] . Естетична хірургія носа позитивно впливає на поведінку, настрій і самооцінку пацієнтів та покращує якість життя цих людей [3], звісно, якщо нема ускладнень. Ринопластика вважається найбільш складною операцією, і технічно й прогностично, з усіх хірургічних втручань на обличчі. Це обумовлено великою кількістю ускладнень, які можуть виникнути як в ранньому, так і в пізньому післяопераційному періоді, та викликають естетичні, психологічні та функціональні проблеми [1]. Життєзагрозливі ускладнення після ринопластики, такі як серцеві, легеневі, венозна тромбоемболія і т.д. зустрічаються вкрай рідко і виникають у 0,05% - 0,7% пацієнтів [1]. Ранні післяопераційні ускладнення є частішими після пластики носа і значною мірою пов'язаними з фаховим рівнем оперуючого хірурга. До них відносять гіпертрофічні рубці (до 1,5%), перфорацію перетинки (до 2,6%), обструкцію носових дихальних шляхів, що потребує ревізії (до 3%), нагноєння ран (до 4%), розходження країв рани (до 5%), кровотечі і гематоми (до 4,1%) [1]. Пізні післяопераційні ускладнення, як показують результати досліджень багатьох науковців, є найчастішими ускладненнями, які визначають необхідність повторної ринопластики (до 10,9%) [2]