Abstract
В статті розкривається процес становлення альтернативних ценрів глобальної влади. Зазначається, що в умовах, коли післявоєнна геполітична і геоекономіна реальність втрачає актуальність і перегдається, деякі регіональні країни, не дивлячись на наяні обмеження і ризики, поступово перетворюються на активних глобальних гравців. Традиційно таким статусом володіли США, Європейський Союз. Демонструья, що на сьогдні його перебирають Китай, Бразилія, ПАР, Індія тощо. Визначено роль Індії, як країни-цивілізації, яка володіючи цілям рядом лідерських абміцій, не задовольняється статусом регіональної держави і поступово транслює власний геоекономічний вплив на інші континенти, зокрема на Арфику. Аналізуються можливості конкурентної присутності Індії на Африканському континенті, особливо в контексті наявних і прихованих конфліктностей з Китаєм, який на сьогодні займає монопольні позиції на континенті.
Publisher
Publishing House Helvetica (Publications)
Reference12 articles.
1. Кальченко Т.В. Цивілізаційні виміри глобальної системної кризи. Вчені записки. Збірник наукових праць ДВНЗ «Київський Національний Економічний Університет імені Вадима Гетьмана». 2021. № 24(3). С. 30–39.
2. Кальченко Т. В. Регіональне і корпоративне лідерство а глобальній управлінській системі: монографія. Київ : Знання України, 2023. 115 с.
3. Fearon J.D. Ethnic mobilization and ethnic violence//In the Oxford Handbook of Political Economy / edited by D.A. Wittmen and B.R. Weingast, 852-868. Oxford: Oxford University Press, 2008. 345 p.
4. Samuel P. Huntington. The Clash of Civilizations and the Remaking of World Order. New York : Simon & Schuster, 1996. 283 p.
5. Samuel P. Huntington. Who Are We? The Challenges to America’s National Identity. New York : Simon & Schuster, 2004. 428 p.