БУДІВЕЛЬНА ГАЛУЗЬ ТА РИНОК ЖИТЛОВОЇ НЕРУХОМОСТІ ЯК ОБ’ЄКТИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

Abstract

У статті здійснено визначення місця державного управління в системі розвитку будівельної галуззі та ринку житлової нерухомості України, а також розкриття положень щодо їх співвідношення з іншими елементами інституційної структури розвитку сектору житлової нерухомості. Дано характеристику основним діючим законодавчим актам в сфері будівництва з деталізацією питань, що о ними регулюються. Окреслено розподіл повноважень щодо здійснення містобудівного нагляду. Визначено, що проведення реформи децентралізації в країні вплинуло на перерозподіл функцій між усіма суб’єктами галузі будівництва. Встановлено, що для забезпечення інституційної ієрархії державного управління будівництвом і житлово-комунальним господарством на обласному рівні функціонують управління регіонального розвитку, містобудування та архітектури, управління житлово-комунального господарства, а на районному – відділи містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства. Обґрунтовано, що державне управління будівельною галуззю та ринком житлової нерухомості ґрунтується на врахуванні інтересів державного, регіонального рівнів та місцевого самоврядування, що спричинено розподілом держаної власності на загальнодержавну та місцеву з відповідним закріпленням за органами місцевого самоврядування об’єктів будівництва. Окреслено співвідношення державного управління як інституту макрорівня з такими елементами інституційної структури, як міжнародні норми, принципи і стандарти, саморегулюючі організації, неформальні обмеження (неписані правила) діяльності будівництва. Доведено, що активізація різних складових державного управління будівельною галуззю та ринком житлової нерухомості сприятиме розвитку ринкового механізму, підтримці ініціативи виробників та опосередковане забезпечить розвиток інституційних систем на нижчих рівнях, що в загальному підсумку забезпечить вигідні умови функціонування всім учасникам процесу.