МЕХАНІЗМИ ІННОВАЦІЙНОЇ КООПЕРАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ ВИСОКОТЕХНОЛОГІЧНИХ ГАЛУЗЕЙ В УМОВАХ ВИКЛИКІВ ВІЙНИ

Abstract

У статті розглянуто механізми інноваційної кооперації які є актуальними на даний момент часу і для підприємств, що входять до складу вітчизняного військово-промислового комплексу, а саме: кластери, мережі, консорціуми, платформи, екосистеми. Визначено, що кластери є найпопулярнішим і добре вивченим механізмом інноваційної кооперації хоча у науковому середовищі спостерігаються і скептичні погляди щодо можливостей застосування кластеризації для зростання інноваційності підприємств високотехнологічних галузей. Охарактеризовано механізм «інноваційних мереж» який прийнято вважати основою розвитку високотехнологічного сектору економіки держави та зазначено, що до «інноваційних мереж» можна віднести будь-яке об'єднання, побудоване на умовах контракту, або на угодах про «партнерство» чи «наміри», що застосовує оновлене поняття механізму. Зазначено, що "інноваційні", "науково-технічні", "науково-виробничі" консорціуми, будуються на основі контрактів укладених між рядом суб'єктів, із зазначенням операцій інноваційного циклу закріплених за ними. Закцентовано увагу на тому, що механізм "інноваційних платформ» з'явився як результат створення підприємствами лідерами високотехнологічних галузей глобальних технологічних стандартів, а сама платформа власне і є технологічним стандартом, у розвитку та масштабуванні якого зацікавлений насамперед лідер. Уточнено, що Наголошено, що поняття «екосистеми» в економіці розглядається, перш за все, як група стратегічно взаємопов'язаних підприємств з єдиною технологічною платформою циклів розробки та виробництва які одночасно об’єднані у ланцюжку формування доданої вартості, тому на даний час інноваційні екосистеми можна вважати найвищою організаційною формою співпраці серед інших механізмів інноваційної кооперації (платформи, мережі, кластери). Розкрито суть, організаційний зміст та результативність застосування цих механізмів в інноваційному циклі. Запропоновано порівняння механізмів з позиції організаційно-економічних характеристик, сформовано фокус на необхідності поглиблення дослідження «інноваційних екосистем».