КЛАСИФІКАЦІЯ ПРОДУКЦІЇ БДЖІЛЬНИЦТВА ДЛЯ ПОТРЕБ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

Abstract

Галузь бджільництва, яка відноситься до сільського господарства відіграє важливу роль у розвитку економіки України. Продукція бджільництва і мед на економічному ринку мають велику цінність, приносить економічну вигоду пасічникам і господарствам та підвищує рентабельність галузі. За останні роки продукцію бджільництва часто стали використовувати в апітерапії, харчовій та фармацевтичній промисловості. Саме вона утворюється в результаті життєдіяльності бджолиних сімей. Стаття присвячена розгляду класифікації продукції бджільництва для потреб бухгалтерського обліку. Зокрема: воску, прополісу, маточному молочку, квітковому пилку, бджолиному обніжжю і бджолині отруті, підмору та інших. Впровадження технології виробництва цих продуктів на пасіках дає змогу певною мірою задовольнити зростаючий попит на них. Практично вся продукція бджільництва має лікувальні властивості, різноманітна за складом та неповторна своєю природою. Бджільництво, ще називають народногосподарською галуззю. Аналізуючи питання класифікації продукції бджільництва для потреб бухгалтерського обліку, варто зазначити, що медова продукція є стратегічно важливою та має безвідходне виробництво. Використання сортів меду у випічці, у пергово-медових сумішах, виготовлення арома-свічок з воску, використання воску в домашньому господарстві та для лікування у косметології, використання маточного молочка, бджолиної отрути, квіткового пилку в медицині, все це, є актуальним на сьогоднішньому ринку. Таким чином, пасічник використовує всю продукцію бджільництва, тим самим забезпечує своє господарство стабільністю розвитку та галузі в цілому. На основі літературних джерел та наукових досліджень проаналізовано класифікацію всієї солодкої продукції, розглянуто хімічний склад медів задля розкриття його якісних характеристик. Адже саме якісні характеристики не тільки меду, але й всієї бджолиної продукції, забезпечують вихід на зовнішні ринки збуту. Встановлено, що комплексне використання бджіл збільшує прибуток від них, а співвідношення виробництва різних продуктів на пасіках визначають з урахуванням можливостей кормової бази, спеціалізації галузі, рівня кваліфікації бджолярів та ряд інших факторів.