МЕТОДИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ: ФОРМУВАННЯ ТА ОЦІНКА

Abstract

У статті розглянуто теоретичні аспекти конкурентоспроможності та конкурентних переваг, а також оцінка методів дослідження та їх застосування. Конкурентоспроможність – це багатогранне поняття, яке не можна легко виміряти та охарактеризувати кількома параметрами. Конкурентна перевага стосується здатності суб’єкта господарювання ефективно розвивати довгострокову цінність, яка перевищує цінність конкурентів, одночасно досягаючи вищої прибутковості, ніж у середньому по галузі. Теорія порівняльних і абсолютних переваг у конкуренції може бути застосована на різних рівнях економічної системи, від окремих суб’єктів господарювання до галузей на регіональному та національному рівнях. Ринки та галузі, що швидко змінюються, вимагають постійного моніторингу конкурентної динаміки умов навколишнього середовища та відповідних управлінських рішень для забезпечення ефективного зростання. Оскільки процес інтернаціоналізації відбувається в глобальній економіці, він впливає на процес конкуренції, що призводить до нового явища, коли співпраця змінює сумісність економічних систем та їх конкурентоспроможність. Отже, підхід до конкуренції більше не розглядається як боротьба за знищення опонентів, а радше як співпраця, заснована на матчах і суперництві. Керівники підприємств формують свої бізнес-стратегії та комбінують ресурси в певному середовищі, щоб впливати на свою конкурентоспроможність. Тому реакція на зміни на кожному рівні буде різною через наявність ресурсів.