ЕВОЛЮЦІЯ МЕТОДОЛОГІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ: СВІТОВИЙ ТА ВІТЧИЗНЯНИЙ КОНТЕКСТИ

Abstract

Подекадна періодизація розвитку методології оцінки життєвого циклу у світі дозволила ідентифікувати основні фактори, які сприяли її успішній трансформації та перетворенню з ізольованої процедури, що впроваджується в окремих компаніях, на всеохопний та універсальний інструмент підтримки сталих управлінських рішень, методична база якого і надалі збагачується та доповнюється. Це, передусім: політичне визнання, стандартизація, поширення знань та інформації. Сучасний етап розвитку оцінки життєвого циклу в Україні можна співставити з періодом «привернення уваги», що мав місце у США та Європі у 60-ті роки ХХ ст.: це окремі ізольовані бізнес-кейси, в яких застосовуються найпростіші методи. Наголошено на необхідності посилення обміну знаннями, створення спеціалізованих платформ, стимулювання дискусії у бізнес-колах та владних інституціях з приводу реалізації практик оцінювання життєвого циклу для подолання наявного розриву.