Abstract
В статті обґрунтовано формування взаємодії ключових стейкхолдерів для забезпечення ефективності інноваційних процесів соціального сектору на основі моделі чотирьохрівневої взаємодії, де ключовими стейкхолдерами виступають держава, приватний партнер, інвестори (спонсори), спеціальні агенції, інноваційні кластери та кінцевий споживач (населення країни). Кожен рівень взаємодії має свої особливості та відповідний вплив на ефективність інноваційних процесів, яка може бути досягнута тільки за умови виконання відповідних вимог та критеріїв. Результатом формування взаємодії ключових стейкхолдерів є визначена ступінь залучення відповідних зацікавлених сторін, які активно беруть участь у процесі планування, розробки та впровадження соціальної політики, що може бути реалізовано через застосування карти відповідальності інституцій у формуванні політики розвитку соціальної інфраструктури територій.
Publisher
Publishing House Helvetica (Publications)