Abstract
Стаття містить наукову аргументацію екосистемного підходу в управлінні людськими ресурсами як новітнього формату та концептуальної платформи розвитку бренду роботодавця в умовах тотальної невизначеності, викликів, ризиків і загроз, спричинених дією техніко-технологічних, демографічних, санітарно-епідеміологічних, соціально-політичних детермінант. Квінтесенція статті – авторська гіпотеза щодо компонентного балансу людських ресурсів та інтеграції між внутрішніми і зовнішніми агентами ринку праці в контексті посилення позитивного іміджу організації як роботодавця в координатах цифрового середовища. Підкреслюється, що екосистемність в управлінні людськими ресурсами за розвитку бренду роботодавця може стати потужним інструментом подолання «кваліфікаційних розривів», «кваліфікаційних ям», дисбалансів на ринку праці (ринку компетентностей), створюючи передумови для реалізації трудового потенціалу працівників і посилення конкурентоспроможності організацій. Наголошується на низці переваг управління людськими ресурсами на засадах екосистемності. Окреслено нові виклики та проблеми, які організаціям необхідно вирішити для формування процвітаючого та інклюзивного соціально-трудового середовища як контуру потужного бренду роботодавця.
Publisher
Publishing House Helvetica (Publications)