РЕГУЛЯТОРНА КОНВЕРГЕНЦІЯ КРАЇН-ЧЛЕНІВ ЄС

Abstract

У статті розглянуто основні шляхи формування у Європейському Союзі нових інституцій конвергентної взаємодії. Ідентифіковано, що регуляторна конвергенція може виходити за межі контролю над рухом товарів і спільної економіко-торговельної політики Європейського Союзу щодо третіх країн. Визначено, що особливе місце у сучасній конвергентно-інтеграційній політиці ЄС посідає конкурентне регулювання у контексті розвитку секторальних взаємозв’язків при створенні інноваційних союзів європейського наукового простору. Обґрунтовано, що на особливу увагу заслуговує концепція “технологічного суверенітету”, оскільки вона інтегрує проблеми розвитку технологій та забезпечення суверенітету держави в єдину аналітичну категорію. Виявлено, що стратегічною метою Європейського Союзу є підвищення його ролі як глобального актора.