ФОРМУВАННЯ ФАХОВИХ КОМПЕТЕНЦІЙ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ХАРЧОВОГО ПРОФІЛЮ В СИСТЕМІ ДУАЛЬНОЇ ОСВІТИ

Abstract

Підготовка фахівців харчової галузі до професійної діяльності здійснюється відповідно до державних стандартів та реалізується в освітньому процесі вищої школи з урахуванням викликів та потреб виробничої практики, запитів працедавців й актуальних тенденцій ринку праці [3]. Висока ефективність підготовки майбутніх фахівців з технології харчування залежить від оволодіння ними системою теоретичних знань, практичних умінь та навичок, способів діяльності, а також підготовленості до їх використання, реалізації у різних сферах діяльності [12, с. 88]. Система підготовки сучасного фахівця має також задовольняти сукупності суспільних вимог до рівня його кваліфікації, конкурентоспроможності, особистісного розвитку. Це стосується й вимог до якості підготовки випускників закладів вищої освіти. Серед основних завдань підготовки майбутніх фахівців з технології харчування варто відзначити забезпечення високого рівня їх конкурентоспроможності та професійної компетентності, адаптацію до умов виробничого середовища, розвиток професійно значущих особистісних якостей [2, с. 60]. Реалізацію цих завдань пов’язуємо із впровадження дуальної освіти як ефективної форми взаємодії бізнесу, державних установ, навчальних закладів для підготовки висококваліфікованих, конкурентоспроможних фахівців [6, с. 129]. Разом з тим, саме  компетенції визначають обсяг знань та вмінь, які мають демонструвати випускники дуальних програм закладів вищої освіти у певній сфері виробничої діяльності [8, с. 118-119]. У сучасній науковій думці термін «компетенція» вживається у значеннях: готовність використовувати знання, уміння, навички та способи діяльності для вирішення завдань діяльності [1, с. 108]; рівень знань, умінь, навичок, відносин, досвіду в певній сфері діяльності людини [7, с. 32]; потенційні можливості та здібності, персональні риси особистості, що сприяють професійній самореалізації [4, с. 28]. У цьому контексті слушною й логічною вважаємо думку Л. Фурсової, яка вважає «компетенцію»                    оцінною категорією, що визначається державою, установами, суб’єктами господарювання, окремими особами, які організовують певний вид діяльності, тоді як «компетентність» набувається особистістю у процесі оволодіння знаннями, вміннями, навичками, окремими компетенціями та характеризує здатність й нахили особистості до виконання того чи іншого виду діяльності [10, с. 13]. Різноаспектність наведених трактувань терміну «компетенція» свідчить про значний інтерес науковців до формулювання його змісту.  Отже, на основі аналізу наукових праць було визначено, що більшість дослідників та педагогів  трактують  термін «компетенція» як виконання дій на основі набутих знань, вмінь, навичок, здібностей чи досвіду, необхідних для ефективного й результативного вирішення професійних завдань, виконання професійної діяльності. У цьому контексті дефініція «професіоналізм» трактується як спроможністю демонструвати високорозвинені, професійно значущі компетенції, необхідні для успішної реалізації завдань діяльності, розв’язання виробничих проблем [5, с. 547].