НЕЛІНІЙНА ПАРНА РЕГРЕСІЯ, ЯК СПОСІБ МОДЕЛЮВАННЯ НАПРУЖЕНО- ДЕФОРМОВАНОГО СТАНУ В ДЕТАЛЯХ ТА ЕЛЕМЕНТАХ КОНСТРУКЦІЙ

Abstract

Показано, як за допомогою нелінійної парної регресії, а саме кубічної регресії, маючи експериментальні дані, можна дослідити взаємозв'язок дотичних напружень між різними шарами циліндричної деталі при нарощуванні. Така постановка задачі і підхід до її розв’язання є новими на даний час і не зустрічається у літературі. Розглянуто шість пар залежностей (моделей) між дотичними напруженнями. За кожною парою залежностей проведено оцінку точності побудованої моделі використовуючи середню помилку апроксимації та -критерій Фішера, проведено порівняльний аналіз. Незважаючи на деякі протиріччя, які виникли при оцінці моделей за різними параметрами регресії, встановлено, що принаймні чотири із шести моделей є оптимальними і дозволяють адекватно моделювати процес формування напружено-деформованого стану у деталях та елементах конструкцій значно з меншими витратами ще до стадії виготовлення готової продукції. Цей факт приймає важливе особливе значення оскільки експериментальна база передбачає великі матеріальні витрати, які не бажані у військовий та післявоєнний час.