Abstract
Мета: оцінити ефективність впливу розробленої реабілітаційної програми на динаміку активностей повсякденного життя у жінок похилого віку з наслідками перелому дистального метаепіфізу променевої кістки.
Методи. Обстежено 82 жінки похилого віку. Контрольну групу склали 23 нетравмовані жінки. Групу порівняння склали жінки з переломом променевої кістки, без ознак деменції, які отримували реабілітацію згідно відповідного протоколу. Основну групу 1 склали жінки з аналогічним переломом та легкою деменцією, які отримували реабілітацію згідно відповідного протоколу. Основну групу 2 склали жінки з переломом, ознаками деменції, які отримували реабілітацію за розробленою програмою (терапевтичні вправи, функціональне тренування, «MAPS THERAPY»; PNF; мобілізація променево-зап’ясткового суглоба; масаж верхньої кінцівки; кінезіологічне тейпування; лікування положенням; тренування у додатку «ReHand», когнітивна реабілітація) тривалістю 2 місяці. Ефективність оцінювали за Barthel Activities of daily living Index, Lawton Instrumental activities of daily living Scale.
Результати. У травмованих жінок було визначено погіршення виконання базової та інструментальної активностей повсякденного життя. При повторному обстеженні травмовані жінки всіх груп виявили статистично значуще кращий результат у порівнянні із вихідними даними (р<0,05), проте жінки основної групи упродовж відновлення потребували особливого підходу до виконання завдань з врахуванням деменції, що проявилось кращим результатом представниць основної групи 2, у програмі реабілітації яких це було враховано.
Висновки. Застосування програми реабілітації для жінок похилого віку з наслідками перелому променевої кістки та деменцією, створена з врахуванням наявності когнітивного дефекту, продемонструвала свою ефективність згідно статистично значущого покращення відносно вихідного результату та результатів стандартної поліклінічної програми параметрів базової та інструментальної активностей повсякденного життя.
Publisher
Ivano-Frankivsk National Medical University