ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА РЕЙДЕРСТВО

Abstract

Стаття присвячена дослідженню особливостей кримінальної відповідальності за рейдерство в Україні як сукупність дій, спрямованих на незаконне встановлення контролю над суб’єктами господарювання та/або протиправне захоплення їх майна. Метою статті визначено дослідження кримінальної відповідальності за рейдерство та з’ясування переліку кримінальних правопорушень, які охоплюються поняттям рейдерство. Автором визначено, що кримінально-правові «антирейдерські» заборони необхідно диференціювати на дві групи – спеціальні та загальні. Автором встановлено доцільність використання звороту саме «суб’єкти господарювання» замість підприємства або «підприємства, установи, організації». Автором зазначено, що підприємства, установи та організації охоплюються поняттям «юридична особа», а сучасне цивільне та господарське законодавство, відійшовши від вжитої у ст. 206-2 морально застарілої тріади, використовує такі терміни, як фізична особа, юридична особа, суб’єкт господарювання тощо. Автором визначено, що сучасні рейдерські схеми пов’язані або з незаконною державною реєстрацією, тобто реєстрацією, здійсненою на підставі підроблених документів, або з протиправним заволодінням майном юридичних осіб, вчиненим на основі підроблених документів. З огляду на поняття та сутність рейдерства при визначенні переліку кримінальних правопорушень, якими охоплюється це явище запропоновано визначати дві групи таких кримінальних правопорушень. До першої (спеціальної) групи віднесено статті 205-1, 206, 206-2 КК України, прийняті або змінені з метою протидії рейдерству. До другої (загальної) групи віднесено статті 189, 190, 356, 197-1, 296, 342, 343, 356, 357, 358 КК України, які можуть мати місце під час здійснення рейдерства.