ОЦІНЮВАННЯ 3D-МОДЕЛЕЙ ДОПОВНЕНОЇ РЕАЛЬНОСТІ У НАВЧАЛЬНІЙ ДРУКОВАНІЙ ПРОДУКЦІЇ

Abstract

У статті розкрито підходи до оцінювання якості доповненої реальності, зокрема визначено і обґрунтовано один з видів об’єктів – 3D-модель, що має використовуватися у процесі візуалізації в друкованій продукції. Під час дослідження розглянуто поняття “3Dзображення” і “3Dмодель” та конкретизовано відмінності між ними. Установлено, що 3Dзображення доступні у двох форматах: стереопара та анагліф, однак вони не знайшли застосування в освітньому процесі, оскільки не забезпечують його дидактичну складову. Зроблено висновок, що на предметах природничого циклу більш доцільним є використання 3D-моделей, оскільки така наочність максимально наближає освітній простір до реальних життєвих умов і робить навчання зрозумілішим. Коротко розглянуто технології їх створення, а саме NURBS поверхні та полігональні моделі. Наведено моделі низькополігональних (low-poly), середньополігональних (mid-poly) та високополігональних (high-poly) тривимірних цифрових об’єктів. Описано такі етапи процесу візуалізації 3D-моделей, як моделювання, текстурування, освітлення й анімування. Виокремлено види процесів тривимірного моделювання (каркасне, поверхневе, твердотільне), текстурування (MIP-текстурування та рельєфне) та анімування (анімація за траєкторією, анімація в динамічному моделюванні, реалістична анімація, ручна анімація та анімація обличчя). З досвіду оцінювання додатків доповненої реальності було визначено низку критеріїв, що дозволять оцінити якість 3D-моделей, а саме: загальний, моделювальний, відображальний, текстурний, освітлювальний, маніпуляційний, користувацький, анімаційний, технологічний. Запропоновані критерії і показники потенційно нададуть змогу дібрати якісні зразки, інтегрувати їх у навчальну друковану продукцію та забезпечити повсюдний доступ, зокрема до засобів навчання на предметах природничого циклу, які неможливо продемонструвати в реальних умовах освітнього закладу.