ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ЗАГАЛЬНОНАУКОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Abstract

Загальнонаукова компетентність є особистісною характеристикою, яка входить до складу професійної, соціально-особистісної та життєвої компетентностей людини у вигляді певних загальнонаукових знань. Вона сприяє професійному розвитку та становленню конкурентоспроможного фахівця, формуванню світогляду, ціннісних орієнтацій і всебічному розвитку особистості, а також виявляється у знаннях і вміннях, важливих і необхідних як для проведення наукових досліджень, так і для повсякденного життя людини та набуття нею життєвого досвіду. Проведене дослідження виявило низку проблемних питань щодо формування та розвитку загальнонаукової компетентності. Такими є і недостатня мотивація здобувачів вищої освіти, і відсутність ресурсів, і непідготовленість науково-педагогічних працівників, і недостатні популяризація та демонстрація прикладного значення загальнонаукових знань та умінь у професії, і навіть інколи зовнішня демотивація учасників освітнього процесу, і недостатня розробленість механізмів формування загальнонаукової компетентності здобувачів вищої освіти. За результатами опитування та власного дослідження причинами недостатньої уваги щодо формування загальнонаукової компетентності є: професіоналізація освіти; відсутність єдиного системного підходу, чітких узгоджених визначень та методологій; недостатній фокус та увага до формування “загальнонаукових” якостей і навичок; наявність традиційних підходів до викладання й оцінювання знань; обмеженість ресурсів і часу; низька вмотивованість здобувачів освіти щодо набуття загальнонаукових знань, умінь та навичок, недостатня сформованість емоційно-вольової сфери здобувачів вищої освіти тощо. У статті окреслено шляхи вдосконалення емоційно-вольової сфери та підвищення вмотивованості здобувачів вищої освіти щодо формування їхньої загальнонаукової компетентності. Комплексна оцінка загальнонаукової компетентності має враховувати і психологічні аспекти її формування, які виступають у ролі чинників цього процесу, а саме врахування інтелектуальних здібностей та пізнавальних здатностей (схильностей) здобувачів освіти, рівня розвитку їхніх пізнавальних психічних процесів таких, як мислення, сприймання, увага, пам’ять, уява, мовлення.