ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАТРИМАННЯ ТА ТРИМАННЯ ОСІБ ОРГАНАМИ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Abstract

В статті досліджуються питання застосування органами та підрозділами охорони державного кордону затримання осіб, як адміністративно-процесуального та як тимчасового запобіжного кримінального процесуального заходу та функціонування інституту тримання в Державній прикордонній службі України. Розглянувши сутність адміністративного затримання, робиться висновок, що воно полягає в примусовому короткочасному обмеженні волі дій і пересування особи, яка вчинила адміністративне правопорушення і здійснюється лише органами та посадовими особами, уповноваженими на те законодавчими актами. Зазначається, що тримання затриманих осіб – це система організаційних та практичних заходів, спрямована на дотримання законності при поміщенні затриманих осіб до місць тимчасового тримання, їх триманні та звільненні або вибутті, дотримання режиму в місцях тимчасового тримання, здійснення охорони затриманих осіб, їх матеріально-побутового, продовольчого забезпечення та надання медичної й психологічної допомоги. Відповідно до своєї адміністративної природи, утримання іноземців та осіб без громадянства під вартою не повинно носити каральний характер: це не є санкцією чи покаранням. Пропонується поняття «поміщення особи до місць тимчасового тримання Державної прикордонної служби України» розглядати як тимчасовий захід процесуального примусу, що застосовується органами (підрозділами) охорони державного кордону до осіб за вчинення адміністративних правопорушень чи за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, протидію яким законодавством України віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України, або у випадку прийняття рішення про розміщення у відповідних пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, до забезпечення їх примусового видворення чи тих осіб, які прийняті від компетентних органів інших держав на підставі чинних міжнародних угод про реадмісію осіб. Робиться висновок, що поміщення осіб в місця тимчасового тримання Державної прикордонної служби України застосовується не лише з метою виключення можливостей вчинення ними нових правопорушень, але й з метою їх ідентифікації та підготовки до примусового видворення чи передачі в рамках угод про реадмісію осіб.