Ефективність вирощування та переробки озимого ріпаку на біодизель

Abstract

Мета – дослідження технології вирощування озимого ріпаку та визначення економічної доцільності переробки на біодизель. Методи. У процесі дослідження було використано сукупність загальнонаукових та спеціальних методів: економічного аналізу – у разі визначення ефективності переробки ріпаку на біодизель; аналізу та синтезу – у разі поєднання складників технології вирощування та переробки в єдиному процесі; графічний – у разі наочного відображення окремих показників переробки ріпаку; дедуктивний – у разі теоретичного осмислення проблеми та уточнення окремих понять; індуктивний – у разі збору, систематизації та обробки інформації. Результати. Досліджено технології вирощування ріпаку в умовах Правобережного Лісостепу України. Визначено переваги гібриду Ексель, орієнтованого на виробництво біодизеля. Досліджено можливість практичного використання біодизеля на прикладі двокомпонентної системи живлення двигуна дизельним та біодизельним пальним, що використовується у складі дизель-генераторної установки для забезпечення автономного електропостачання об’єктів АПК. Визначено, що з урахуванням ціни на дизельне пальне та постійний дефіцит його на ринку собівартість переробки ріпаку на біодизель є досить конкурентоспроможною. Висновки. Встановлено в умовах дослідного поля ВНАУ, що найнебезпечнішими шкідниками генеративних органів озимого ріпаку є ріпаковий квіткоїд, ріпаковий насіннєвий прихований хоботник та капустяний стручковий комарик. Для вдосконалення системи вирощування ріпаку на біодизель найбільш доцільно використовувати гібрид Ексель з посівом у серпні– вересні та застосуванням розробленого у Вінницькому національному аграрному університеті способу вирощування ріпаку озимого в умовах Правобережного Лісостепу України. Доведено, що переробка вирощеного ріпаку на біодизель за розробленою моделлю дасть можливість аграрним формуванням забезпечити власні потреби в паливних ресурсах та частково в кормах галузь тваринництва.