Ефективність добору форм пшениці озимої за кількісними ознаками і проблеми їх ідентифікації

Abstract

У статті визначено, що для добору морфобіотипів за комплексом адаптивних ознак необхідний вибір умов вирощування, який сприяє підвищенню виходу цінних рекомбінантів. Для їх збереження в наступних генера- ціях необхідно створювати нормальні і навіть комфортні умови вирощування (зрошення, більша площа жив- лення). Початок штучного добору селекціонер повинен планувати згідно з поставленими завданнями. Стратегічним завданням селекції озимої пшениці на сучасному етапі є створення високоадаптивних сор- тів, які мають високий рівень генетичного захисту вро- жаю від біотичних і абіотичних факторів середовища та спроможні максимально реалізувати потенціал уро- жаю в поєднанні з високою якістю зерна. Ефективність селекційної роботи залежить від бага- тьох умов і факторів, серед яких головними є різнома- нітний у генетичному відношенні повноцінний вихідний матеріал, науково обґрунтована модель сорту для кон- кретних умов вирощування, надійні методи розпізнання і добору цінних генотипів, котрі відповідають завдан- ням селекції (відповідно до моделі сорту), ефективні та об’єктивні методи оцінювань як вихідного матеріалу, так і нащадків добору елітних рослин. В останні роки успішно розвиваються дослідження структури і характеру взаємозв’язків кількісних ознак, котрі визначають продуктивність рослин. Це стимулю- ється логікою генетичних розробок і вимогами практич- ної селекції. Результати досліджень, накопичені у гене- тиці та селекції, свідчать, що комплекс ознак, котрі визначають продуктивність, являють собою складну і динамічну систему, елементи якої узгоджено або різно- векторно реагують на мінливі умови довкілля. Без ура- хування цієї системи марно надіятися на підвищення ефективності селекційної роботи. У центрі уваги дослід- ників систем мінливості ознак є параметри їх абсолют- них величин та кореляційні залежності між ними на фенотиповому і генотиповому рівнях.