РУСЬКО-СКАНДИНАВСЬКІ ІСТОРИЧНІ ЗВ’ЯЗКИ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ КОЛЕКТИВНИХ УЯВЛЕНЬ ПРО СХІД У СЕРЕДНЬОВІЧНИХ ІСЛАНДСЬКИХ ДЖЕРЕЛАХ

Abstract

   Метою статті є дослідження соціо-культурних відносин між Руссю та Скандинавськими королівствами в IX–XIII ст. та їх вплив на формування східноєвропейських сюжетів ісландських саг. У цій статті ми хочемо окреслити в загальних рисах ключові етапи таких взаємин, їхнє значення для історії цих спільнот та вплив на розвиток каналів обміну інформацією. Окрім того, ми хочемо розглянути, як ці канали привели до формування в Скандинавії бази знань про Східноєвропейські землі та розміщення цих знань у системі координат колективних уявлень про минуле. Наукова новизна. Дослідження спирається на значну кількість висновків істориків та археологів, які займаються питаннями русько-скандинавських відносин. Утім, ми пропонуємо підхід, який поєднуватиме ці знання із дослідницькими здобутками в царині ісландських саг. Таке поєднання може дати нам нову перспективу та внести корективи в методологію джерелознавчих студій давньоскандинавської писемності.   Висновки. Різні етапи політичних та культурних відносин між Руссю та Північними королівствами залишили свій слід у сагах. Події історичної комунікації перетворилися на праобрази сюжетів, які століттями циркулювали у пам’яті спільнот. Рефлексія цих подій перетворилася на набір міфів, стереотипів та легенд, які асоціювалися з територіями Східної Європи. Проте, розуміння цих відносин прояснює, чому саме Русь, а не інші території були такими популярними декораціями для авторів саг, а також, чому вона була такою важливою для формування історичного світогляду домодерних скандинавських держав.