НОВА ЧИТАЦЬКА ПРАКТИКА УЧНІВ У ТЕХНОЛОГІЧНОМУ ПОЛІ СУЧАСНОЇ ШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Abstract

Стаття присвячена аналізу особливостей цифрового читання учнів Нової української школи. Дано визначення поняття «цифрове читання», розглянуто його генеалогію в контексті еволюції писемності та формування нової інформаційно-медійної письмової культури. Доведено, що читання за допомогою електронних носіїв є новою практикою читацької діяльності дітей та підлітків і водночас така практика читання є еволюцією читання як цивілізаційного процесу. Проаналізовано наукові публікації щодо специфіки цифрового читання читачів нового покоління. Підкреслено, що значного розвитку цифрове читання набуло у сфері освіти, тому що: по-перше, сфера освіти активно цифровізується, по-друге – в основі навчання завжди лежить текст (а відповідно – і читання). Показано відмінності між читанням-скануванням і читанням-зануренням у текст. Розглянуто переваги і недоліки цифрового читання. Стверджується, що в оволодінні цифровим читанням учневі має допомогти компетентний дорослий – учитель, який повинен мати належні знання щодо специфіки цифрового читання. Уперше названо способи зміни усталених читацьких практик у зв’язку з формуванням «нової» моделі читання дітей і підлітків.