Системні маркери запалення у недоношених дітей з дуже низькою масою тіла при народженні залежно від методу вторинної неінвазивної дихальної підтримки

Abstract

Одним з провідних механізмів ушкодження легень під час застосування механічної вентиляції є розвиток реакцій запалення (біотравма). Провідну роль у цьому процесі відіграють цитокіни. У відкритому рандомізованому дослідженні порівнювали вплив різних методів дихальної підтримки на рівні інтерлейкінів (IL) -6 й IL-8 в сироватці крові глибоконедоношених новонароджених. Під спостереженням знаходились 47 глибоконедоношених дітей (термін гестації ≤ 32 тиж) з респіраторним дистрес-синдромом (РДС), яких лікували за допомогою штучної вентиляції легень (ШВЛ). Перед екстубацією дітей перших трьох днів життя рандомізовано розподіляли у дві групи: неінвазивної вентиляції (НВ) – 19 дітей та СРАР (створення постійного позитивного тиску у дихальних шляхах) – 18 дітей. До третьої групи увійшло 10 дітей, яких вентилювали довше трьох діб (група порівняння). Рівень інтерлейкінів в сироватці крові визначали за допомогою імуноферментного аналізу на 3-ю і 14-ту добу життя. У сформованих групах порівнювали смертність та частоту бронхолегеневої дисплазії (БЛД), враховували тривалість ШВЛ, неінвазивної дихальної підтримки (НДП) й оксигенотерапії. Загальна тривалість ШВЛ та НДП не відрізнялась у групах НВ та СРАР. Діти із групи порівняння потребували тривалішого періоду ШВЛ з вищими параметрами вентиляції. Рівні IL-6 та IL-8, визначені в сироватці крові на 3-тю та 14-ту добу життя, статистично вірогідно не відрізнялись між групами. Однак, у групі НВ на 14-ту добу життя відмічалось достовірне зниження рівня IL-6 відносно початкових значень (Р < 0,01). Діти з вищими сироватковими концентраціями IL-6 на 1–3-тю добу життя триваліше перебували на ШВЛ (rS = 0,3; P < 0,05), частіше помирали (rS = 0,3; Р < 0,05), а також помирали або виживали з БЛД (rS = 0,34; Р < 0,05). Немовлята з вищим рівнем IL-6 на 14-ту добу життя потребували достовірно тривалішого періоду неінвазивної дихальної підтримки (rS = 0,5; Р < 0,05) та довше перебували у відділенні інтенсивної терапії (rS = 0,44; Р < 0,05), вони частіше помирали або виживали з БЛД (rS = 0,33; Р < 0,05), зокрема, у них частіше розвивалась середньоважка форма БЛД (rS = 0,35; Р < 0,05). Рівні IL-8, визначені на 3-ю і 14-ту добу життя, не корелювали з тривалістю дихальної підтримки, рівнем захворюваності на БЛД або рівнем смертності. Порівняно з СРАР НВ супроводжується статистично достовірним зниженням рівня IL-6 в крові недоношених новонароджених. Встановлено наявність вірогідної позитивної кореляції між сироватковим рівнем IL-6 на 14-ту добу життя і захворюваністю на середньоважку форму БЛД. Тому можна вважати НВ безпечнішим методом дихальної підтримки порівняно з СРАР.