ПРОТИДІЯ КОРУПЦІЇ В УКРАЇНІ ЯК ВИМОГА ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

Abstract

У статті розглядається протидія корупції в Україні як вимога європейської інтеграції. Зазначено, що корупція є однією з найгостріших проблем, розв’язання якої є надзвичайно важливою і складною справою. Зазначено, що вона залишається серйозною проблемою, яка потребує постійної уваги, оскільки зумовлює значні витрати для державного бюджету, бізнесу та населення, перешкоджає внутрішнім та зовнішнім інвестиціям і підриває верховенства права. Надання Україні статусу кандидата на вступ до Європейського Союзу потребує виконання певних вимог, серед яких головне – протидія корупції. Зауважено, що із часів Революції Гідності у 2014 р. Україна здійснила два раунди судової та антикорупційної реформ (у 2014–2016 рр. та 2020–2021 рр.), щоб привести судову систему у відповідність до принципів верховенства права, зміцнити незалежність і підзвітність судів, а також створити незалежні антикорупційні органи. Проте вони не мали результатів. Приділено увагу визначенню поняття «корупція», яке вживають у міжнародних правових актах Європейського Союзу, а також інших міжнародно-правових актів у сфері протидії корупції й національному законодавстві. З огляду на положення Договору про функціонування Європейського Союзу, Протоколу до Конвенції про захист фінансових інтересів Європейських співтовариств, укладених на основі статті К.3. Договору про Європейський Союз, Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією, Цивільної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією, Конвенції ООН проти корупції, Міжамериканської конвенції проти корупції, Палермської конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності, зроблено висновок про відсутність єдиного загальноприйнятого підходу до тлумачення корупції. Основним законом України щодо протидії корупції є Закон України від 14 жовтня 2014 р. № 1700-VII «Про запобігання корупції». Зазначено, що на офіційному вебпорталі Парламенту України – Верховної Ради України – зареєстровано 693 нормативно-правових акти, пов’язаних із корупцією, що вказує на намір рухатися в бік реформ, але не на викорінення самої корупції. Приділено увагу питанню стану протидії корупції в Україні та органам, які провадять діяльність у сфері запобігання корупції. Зроблено висновок, що сьогодні, попри повномасштабне вторгнення 24 лютого Російської Федерації на територію нашої держави, необхідно почати з маленьких кроків протидії корупції через реформування Конституційного Суду України, перезапуск усієї судової системи, залучаючи до цих процесів населення, громадські організації, що сприятиме підвищенню їх рівня довіри до держави і зниження індексу корупції.