Abstract
Метою статті є вивчення особливостей участі національних меншин у суспільному житті, зокрема у політичній, громадській, культурній, освітній та інших сферах в умовах російсько-української війни, а також з’ясування ймовірних викликів національній етнополітиці у повоєнні роки. Методологія дослідження. У дослідженні були використанні методи аналогії, порівняння, узагальнення, джерелознавчий аналіз, контент-аналіз, системний і структурно-функціональний. У статті визначено основні напрями діяльності національних меншин в умовах російсько-української війни і їхню реакцію на російську агресію у 2014 р. і 2022 р. Новизна дослідження. Уперше детально розкрито перспективи участі інституцій громадянського суспільства у процесах повоєнної відбудови, а також розкрито особливості суспільно-політичної діяльності громадських об’єднань національних меншин в умовах російсько-української війни. Висновки. Етнонаціональне питання є важливою складовою державної політики. Як засвідчив досвід російсько-української війни, ігнорування етнонаціональних проблем зумовлює вразливість до зовнішніх чинників і гібридних загроз. Попри відсутність системності у реалізації державної етнополітики, наявність низки викликів, які породжують суперечності у суспільстві, російська агресія зумовила консолідацію навколо громадянської ідентичності. Важливо цю єдність зберегти надалі. Україна вже зараз має низку викликів перед державними органами влади, місцевим самоврядуванням і громадянським суспільством. У повоєнні роки посилиться низка важливих питань пов’язаних із повоєнним відновленням, проведенням реформ, удосконаленням системи національної безпеки, мінімізацією суспільних суперечностей тощо. Розв’язання цих проблем потребує налагодження взаємозв’язків держави з міжнародними партнерами і громадянським суспільством.
Publisher
Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University