КОРДОНИ ПІЗНЬОГО ГЕТЬМАНАТУ: СУЧАСНІ АКТУАЛЬНІ ТЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЇХ ДОСЛІДЖЕННЯ

Abstract

Метою роботи є аналіз перспектив міждисциплінарного дослідження кордонів пізнього Гетьманату з російськими територіями та Запорізькою Січчю, кордонів української автономії з Річчю Посполитою. Методологія дослідження включає методи історичних та юридичних наук і ґрунтується на принципах історизму, науковості та системності. Застосовано загальнонаукові (аналізу та синтезу, узагальнення, системного аналізу), спеціально-історичні (критичного аналізу джерел, ретроспективний, порівняльно-історичний) та юридичні (формально-юридичний, порівняльно-юридичний) методи. Наукова новизна полягає у тому, що вперше виокремлено напрями історико-юридичного дослідження на прикладі діяльності урядовців щодо делімітації та демаркації кордонів. Визначено перспективні шляхи «напрямку» (у деяких випадках йдеться про модернізацію) кордонів, таких як делімітація і демаркація, розкрито діяльність українських і російських урядовців, залучених до встановлення кордонів. Проаналізовано перспективи системного аналізу поглядів козацької старшини, залученої до прикордонних комісій, на гетьманство і на Російську імперію, на сусідні Запорізьку Січ та Річ Посполиту. Висновки. Вивчення демаркації кордонів пізнього Гетьманату є перспективним предметом міждисциплінарного дослідження для цілої групи науковців у галузі історії та права. Факти засвідчують, що більшість представників гетьманської адміністрації намагались якісно провести демаркацію кордонів, у той час як деякі з них показували неналежне ставлення до роботи в спільних комісіях. Демаркація кордонів була складним завданням, і була здійснена особистостями, добре відомими в історії Східної Європи.