Особливості ураження серця під час та після бойової травми

Abstract

Вступ. До найскладніших сучасних проблем військової медицини належать питання діагностики, надання невідкладної допомоги та хірургічного лікування поранених з ураженнями серця та перикарда. Мета. Вивчити структурно-функціональні особливості серця у поранених. Матеріал та методи. Аналіз наукової літератури проведений у базі Pubmed та у вітчизняній літературі. Описовий матеріал проілюстрований клінічним випадком. Результати. За даними літератури, ураження серця під час та після бойової травми край різноманітні, їх можна поділити на безпосередні (відкриті та закриті) та віддалені посттравматичні. Для діагностики найбільш складними є закриті тупі травми серця (струс серця, забій серця, розрив серця зовнішній чи внутрішній з гемоперикардом, тампонадою серця, гемотораксом), що може спричиняти стан гібернації чи оглушення міокарда на тлі його набряку, викликати зміни ендокарда та перикарда, аритмії, у тому числі життєво небезпечні, гострий розрив серця, розшарування чи розрив аорти. Аналіз клінічного випадку свідчить, що саме порушення електрофізіологічних процесів та формування дисфункції міокарду можна вважати проявом посттравматичної міокардіодистрофії токсично-запального характеру у віддалений період важкої церебральної травми. Висновки. Віддалені посттравматичні міокардіодистрофії токсично-запального характеру зумовлені активацією запалення та ендотоксикозу, гіпоксією та метаболічними змінами з процесами апоптозу кардіоміоцитів, що ілюструє клінічний випадок.