Поширеність коморбідних тривожних та депресивних синдромів у військовослужбовців, які зазнали травм і поранень

Abstract

Мета дослідження – провести комплексний порівняльний аналіз поширеності коморбідних тривожних і депресивних синдромів у військовослужбовців, які зазнали травм і поранень під час бойових дій в 2023 та 2020 рр. Матеріали та методи дослідження. Методом випадкової вибірки, з використанням шкали HADS,  в січні-лютому 2023 року  проведено анонімне анкетне опитування 78 військовослужбовців з вогнепальними осколковими пораненнями та переломами різних локалізацій, які перебували на лікуванні у Високоспеціалізованому центрі ортопедії, ендопротезування та реконструктивної травматології Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М.І. Пирогова (І група). До групи порівняння ввійшли 50 військовослужбовців, які перебували на лікуванні у відділенні ортопедії та травматології Головного військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України січні-вересні 2020 року (ІІ група). Всі військовослужбовці були чоловічої статі, віком від 20 до 52 років. Результати. За даними  анкетного опитування тривожні розлади було виявлено у 67,9 ±5,3% військовослужбовців, які зазнали травм і поранень в І групі, та у 66,0±7,0% в ІІ групі (р>0,05), що значно перевищують дані, отримані нами  при анкетному опитуванні військовослужбовців, які не брали участь в бойових діях (19,2 – 38,7%). Депресивний синдром виявлено у 70,5±5,1% в І групі та 76±6,1% в ІІ групі (р>0,05). Частота виявлення субклінічної  депресії  була достовірно вище, ніж клінічно вираженої депресії у військовослужбовців як І групи – 44,9±5,6%  і 25,6±4,9%, відповідно (р<0,01), так і ІІ групи – 50,0±7,1% та  26,0±6,2%, відповідно (р<0,01). Поєднаний перебіг тривожних та депресивних синдромів визначено у 59,0±5,6% військовослужбовців в І групі та  у 64,0±6,8 % в ІІ групі (р>0,05). Висновки. Зважаючи на високий рівень поширеності коморбідних тривожних та депресивних розладів у військовослужбовців, які зазнали травм і поранень під час бойових дій в 2023 та 2020 рр., необхідно запровадити медико-організаційні заходи, спрямовані на вчасне виявлення цих психопатологічних розладів та надання пацієнт-орієнтованої, персоніфікованої допомоги, у відповідності до медико-технологічних документів, затверджених МОЗ України.