Особливості анестезіологічної оцінки постраждалих із проникаючими пораненнями голови на етапі надання кваліфікованої медичної допомоги (Role 2)

Abstract

Мета роботи. Оцінити об’єми заходів анестезіологічної допомоги у поранених військовослужбовців із проникаючими пораненнями голови на етапі надання кваліфікованої медичної допомоги (Role 2). Матеріали та методи. У ретроспективному дослідженні (2016-2019 рр.) проаналізовано медичну документацію 122 постраждалих із проникаючими мінно-вибуховими пораненнями, яких було госпіталізовано на етап надання кваліфікованої медичної допомоги (Role 2). Постраждалих було розподілено на три групи. Всі поранені були чоловічої статі, статистично не відрізнялися за віком. Ступінь шоку у постраждалих визначали за допомогою методу арифметичного розрахунку шокового індексу Альговера та за даними лабораторних досліджень. З метою оцінки впливу отриманої черепно-мозкової травми (ЧМТ) на потребу в заходах інтенсивної терапії постраждалих було розподілено за шкалою ком Глазго (ШКГ) на три групи. Результати. Під час оцінки рівня свідомості поранених військовослужбовців на етапі госпіталізації до відділення інтенсивної терапії нами було встановлено, що у постраждалих групи МВП рівень свідомості за ШКГ становив 15 (12.5–15) балів, у групі ЧМП - 8 (6–10) балів, а у групі ЧМП+МВП - 8 (6–9) балів. Встановлено достовірну різницю між результатами оцінки за ШКГ в групах МВП та ЧМП (р<0.001) та МВП та ЧМП+МВП (р<0.001), що вказує на важкість неврологічних змін у групі постраждалих із проникаючими пораненнями голови. Під час аналізу потреби у вазопресорах, у постраждалих досліджуваних груп статистично достовірної різниці не було виявлено (р>0.05). Отримані результати дослідження можуть вказувати на ефективність корекції крововтрати у поранених військовослужбовців на етапі стабілізації. Потреба у штучній вентиляції легень (ШВЛ) становила 53,8% у постраждалих групи МВП, 85% у групі ЧМП та 86,7% в групі ЧМП+МВП. Статистично достовірної різниці між показниками залежності від ШВЛ у групах ЧМП та ЧМП+МВП не було виявлено (р>0.05). У постраждалих, які отримали 3-4 бали та 5-8 балів за ШКГ спостерігалася висока залежність від кисневої підтримки на етапі стабілізації, яка становила 100 (87.5–100)% та 50 (50–100)% О2 відповідно. Потреба в апаратній ШВЛ та седації у постраждалих першої (ШКГ 3-4 бали) та другої (ШКГ 5-8 балів) досліджуваних груп становила 100%, в той час як в постраждалих третьої групи (ШКГ 9-15 балів) потреба становила 58,1% та 56,8% відповідно. Висновки. 1. Встановлено, що у поранених військовослужбовців із проникаючими пораненнями голови на етапі надання кваліфікованої медичної допомоги (Role 2) об’єм заходів інтенсивної терапії з метою стабілізації стану достовірно відрізнявся шляхом зростання потреби в ШВЛ, кисневій підтримці та седації. Бальна оцінка постраждалих за ШКГ дозволяє спрогнозувати потребу в заходах стабілізації постраждалих та підготувати їх до евакуації з метою надання спеціалізованої нейрохірургічної допомоги.