Гострий вірусний гепатит у військовослужбовців під час активних бойових дій із рф

Abstract

Вступ. У військовослужбовців вірусні гепатити залишаються актуальними і в сучасних умовах, особливо при надзвичайних ситуаціях як природного характеру, так і під час війн, миротворчих місій. Мета. З урахуванням збільшення кількості хворих на вірусні гепатити серед військовослужбовців, проаналізувати епідеміологічні, клініко-лабораторні особливості у хворих військовослужбовців на гострі вірусні гепатити. Матеріали та методи. Було обстежено 33 хворих із гострим вірусним гепатитом С та 17 хворих із вірусним гепатитом В, які лікувались у клініці інфекційних захворювань НВМКЦ «ГВКГ» в період 2022-2023 рр. Результати. Встановлено, що у військовослужбовців вірусні гепатити розвивались після мобілізації в період через 3 доби до 1895 днів. У більшості хворих інфікування гострим вірусним гепатитом С відбувалось при наданні медичної допомоги на етапах медичної евакуації. В той же час, при гострому вірусному гепатиті В шлях інфікування в більшості випадків був невідомий. Після мінно-вибухової травми, вогнепальних поранень гострий вірусний гепатит В розвивався в період від 20 до 90 діб, а гострий вірусний гепатит С - в період від 45 до 240 діб. У хворих з гострим гепатитом С більше спостерігалось легких форм, а при вірусному гепатиті В – більше середньотяжких та тяжких форм. У хворих із гострим гепатитом С більше спостерігалось безжовтяничних форм, а при вірусному гепатиті В – більше жовтяничних. Рівень загального білірубіну при жовтяничній формі ГВГС був нижче, ніж при ГВГВ. Після госпіталізації через 7-10 днів спостерігається наростання рівня білірубіну як при ГВГС, так і ГВГВ, в той же час при ГВГВ було більше коливань. На початку госпіталізації рівень АлАТ, АсАТ були вище при ГВГВ в порівнянні із ГВГС. При всіх видах ГВГ із 7-10 доби відбувалось зниження рівня АлАТ, але при ГВГВ зниження відбувалось більш поступово. Висновки. Після мінно-вибухової травми, вогнепальних поранень в більш короткий термін у хворих розвивався вірусний гепатит В, а в більш тривалий термін - вірусний гепатит С. У деяких військовослужбовців інфікування могло відбутись ще до мобілізації. Спостереження за пораненими та обстеження на вірусні гепатити повинно здійснюватись не менше 2-х років після поранення.  З урахуванням того, що гострий гепатит С може мати легкий перебіг та безжовтяничну форму, необхідно в термін спостереження активно проводити обстеження поранених на маркери вірусних гепатитів в термін після 30 діб і пізніше. У більшості хворих інфікування на вірусний гепатит С відбувалось при наданні медичної допомоги на етапах медичної евакуації, тому необхідно покращувати профілактичні заходи стосовно профілактики гепатитів на етапах евакуації. При вірусному гепатиті В шлях інфікування в більшості випадків був невідомий. Військовослужбовцям і тим, хто планує призватись до лав Збройних сил, необхідно завчасно проводити вакцинацію проти керованих інфекцій, в тому числі і проти вірусного гепатиту В.