Клініко-патофізіологіне обґрунтування синдрому взаємного обтяження у постраждалих з бойовою комбінованою термо-механічною травмою та вогнепальними переломами довгих кісток

Abstract

Мета. Проаналізувати особливості змін гомеостазу у постраждалих з бойовою комбінованою термо-механічною травмою (БКТМТ) та науково обґрунтувати оцінку тяжкості цих ушкоджень з подальшим передбаченням розвитку синдрому взаємного обтяження (СВО). Матеріали та методи. Проведено порівняльне комплексне клінічне обстеження 178 постраждалих, які було розподілено  на 51 постраждалих основної та 127 додаткової клінічної груп із вогнепальним ізольованим переломом стегнової кістки, ізольованими опіками тіла І ст., ІІІ ст., та постраждалих з тяжкою, вкрай тяжкою БКТМТ у яких вогнепальний перелом довгих кісток як провідний компонент комбінувався з опіками тіла. Результати. У зв'язку з цим ми зробили висновок, що у постраждалих з вкрай тяжкою БКТМТ, коли вогнепальний перелом довгих кісток комбінувались з тяжкими позаскелетними ушкодженнями (опіками), розвиваються специфічні розлади гомеостазу у відповідь на механічну травму у вигляді СВО, який і зумовлює летальний кінець. Висновки. Найбільш достовірно тяжкість стану постраждалих з БКТМТ відображають такі показники гомеостазу, як разова продуктивність серця, коефіцієнт інтегральної тонічності судин, показник напруженості дихання, показник стабілізації тонусу судин, показник виразності дихально-циркуляторних розладів. Ізольований перелом довгих кісток є тяжким ушкодженням, яке при поєднанні з тяжкими позаскелетними ушкодженнями (опіками) зумовлює СВО.