Радіаційна безпека та протирадіаційний захист військовослужбовців - оцінка чинної нормативної бази в Україні через призму проблем воєнного стану

Abstract

Вступ.  Збереження життя та здоров’я військовослужбовців в умовах радіаційних і ядерних загроз на період воєнного стану є одним з актуальних завдань сьогодення. Управління в умовах виникнення таких загроз має певні особливості, тобто має характерні риси, що відрізняють його від управління у звичайних повсякденних умовах. Мінімізувати наслідки та певною мірою попередити катастрофічні явища можна лише на підставі наукового прогнозування, яке базується на наукових дослідженнях в галузі медичній, державного управління, національної безпеки оскільки згадані вище події можуть виникати з різних причин та бути зумовленими різноманітними факторами, їх різними комбінаціями та взаємодією. Сьогодні в Україні не існує відповідної нормативно-правової бази, що регулювала б сценарії радіаційно-ядерних загроз в умовах війни та стосунки між органами військового управління з державними органами самоврядування. Мета. Проаналізувати чинну нормативно-правову базу в Україні щодо протирадіаційного захисту та радіаційної безпеки військовослужбовців. Матеріали та методи. Бібліографічний метод з можливістю так званого «згортання інформації»: на підставі бібліографічного вивчення інформації, яка існує у вигляді документів у відкритому доступі, аналітична обробка. створення нової, вторинної інформації. Системний підхід – один з спеціальних способів наукового дослідження, за яким досліджуваний об'єкт розчленовують на елементи, що їх розглядають в єдності, тобто як систему. Результати. В статті розглянуто питання необхідності розробки ключових документів, що підтримують готовність до реагування на можливі сценарії ядерних та радіаційних загроз у період воєнного стану.  Крім того, необхідно відзначити, що принципи організації державного управління у звичайних умовах також відрізняються від аналогічних принципів в умовах радіаційно-ядерних подій у період воєнного часу. Це пов’язано з особливостями, до яких слід віднести слабку передбачуваність дійсного масштабу та часу їх виникнення; складність та багатоваріантність взаємозв’язків між процесами; часткову передбачуваність сценаріїв подальшого розвитку; надзвичайно високий рівень невизначеності. Висновки. Доведено необхідність розробки нормативних документів щодо реагування та планування безперервної діяльності з реагування на потенційні ядерні та радіаційні загрози у період воєнного стану, включаючи взаємозв’язки на всіх рівнях управлінської вертикалі та способи комунікації в разі реалізації загрози.